24 апреля
Сьогодні 60-й день війни в моїй Україні.
Сьогодні 60 днів, як мені пощастило бути живою і мати можливість обіймати мамусю і Марата обома руками.
Сьогодні я вперше за довгий час кілька годин ходила вулицями рідного міста і була по-справжньому щаслива.
Мій любий Київ, я нікуди не виїзжала, але так за тобою сумувала! 💙💛
Слава Україні! 🇺🇦
🇺🇦 Героям Слава!
30 апреля
Моя семья переехала в Киев, когда мне было 1.5 года.
При каждой возможности мама возила нас с братом в музеи, парки и просто погулять по центру.
Возле метро Петровка продавали самые вкусные в мире пирожки с мясом, а на Крещатике – лучшее мороженое.
Я никогда не хотела жить в другом городе.
Обожаю Киев! 💙💛
И очень боюсь его потерять или забыть!
Так странно, я ведь никуда не уезжала.
И не собираюсь. Я здесь.
И при каждой возможности я езжу в центр.
Гуляю по улицам, любуюсь каждой красивой и некрасивой его деталью, наслаждаюсь знакомыми местами и ищу что-то новое для себя.
Этот мурал появился в Киеве возле велотрека в мае 2016 года. Он был создан канадским художником Emmanuel Jarus в рамках проекта «Art United Us» – привлечение внимания мировой общественности к проблеме войны, агрессии и информационной пропаганды.
Символично.
Актуально.
13 мая
79-й день війни в Україні.
Ми більше не ховаємось у коридорі.
Ходимо на прогулянку в парк.
З повагою і вдячністю дивимось на кожного у військовій формі.
На касі в магазині з гордістю відповідаємо українською.
Вчора вперше за довгий час мені вдалося відкласти телефон з новинами і зосередитися на книзі, яку придбала ще взимку.
Дивне спокійне життя, яке здається несправжнім.
Побачила у якогось психолога слова: наше сприйняття ситуації залежить від емоційного стану. Зрозуміла, що не можу оцінити свій емоційний стан.
Багато людей в інстаграм пишуть, що у них кардинально змінилися цінності. У мене ж все, як було. Я нікуди не виїхала, бо без мами і Марата не бачу ніде свого життя. Люблю і ціную все, що любила до 24.02.
Кожного дня, збираючись виходити з дому, одна й та сама думка: які часи – такі й кросівки.
І кожного дня дякую всім, хто боронить нашу країну від тих покидьків!
30 мая
Незнайомий чоловік на Татарці замість вітання каже нам: “Червона калина похилилася”. І згадує, як бачив з подвір’я, коли прилетіло ось туди. А зараз все добре. Не літає. А чи не знаємо ми: ось там вже розмінували? Потім жартує, що його рудий кіт, мабуть, пішов в ТРО, бо не повертається додому.
Сьогодні 95-й день війни в Україні.
Випадково знаходимо будівлю, в яку прилетіло 28 квітня. Виглядає, як декорація до фільму про апокаліпсис. Та це реальність! Тоді постраждали 10 людей, одна жінка померла.
Сьогодні 95-й день війни в Україні.
Сотні людей крокують центром. Кожен другий у натовпі вдягнений у вишиванку або футболку “Доброго вечора, ми з України!”. На залитому сонцем Майдані голосно лунає “Стефанія”. Вуличний музикант збирає все більше глядачів, енергійно відбиваючи ритм популярної пісні на ударних. Так жителі столиці святкують 1540-й день народження свого рідного Києва.
Сьогодні 95-й день війни в Україні. Сєвєродонецьк теж відзначає день міста, але під обстрілами.
Сьогодні 95-й день війни в Україні.
У “Львівськіх круасанах” на стіні десятки стікерів з патріотичними написами: Слава Україні! Всіх переможемо! Азовсталь! Україна понад усе!
Сьогодні 95-й день війни в Україні.
Кожного дня нагадую собі, що посміхатися, жити і любити – це нормально.
Життя триває і ВІЙНА ТЕЖ.
Я ЦЕ ПАМ’ЯТАЮ.
