Всіх с Днем вишиванки!
В перший тиждень обстрiлів Харкова, сидячи на підлозі між двома стінами, в коридорі, коли наша дев’ятиповерхівка здригалася від вибухів, відчуваючи, як рухаються поверхи від землетрусу спричиненого падінням ракет, коли не стало світла, інтернету, зв’язку з найріднийшми на другому краю міста, не знали, що робити, але оговтавшись від шоку, ми з донькою на декілька хвилин змогли зв’язатися і зрозуміли, що будемо змушені покинути наші домівки, розлучитися з чоловіком, батьком, братом, і маємо вивозити дитину туди, де безпечно.
Збиралися швидко, брати з собою можна було тільки саме необхідне. Але я схопила з шафи оцю вишиванку, і вона була єдиною сорочкою, яку я могла взяти з собою.
Одягаю її майже кожен день, прасую, сушу і знов одягаю. Вона в мене не святкова, а повсякденна. Завдяки їй мене зразу пізнають на чужині мої земляки – українки, які також як і я виходять на дитячий майданчик з дітлахами. Ця вишиванка моя підтримка у важкі часи, це мій зв’язок з Україною.
Вірю в нашу перемогу. Чекаю повернення додому.
Все буде Україна! 🇺🇦
