26 февраля 2022г.
Вчера, передвигаясь по пустому, остановленному войной городу, увидела эту надпись. И стала размышлять
Даже у самых страшных страниц истории всегда есть духовный урок, который извлекаем
ДЛЯ ЧЕГО это все нам, Украина??
Чтобы мы узнали, какая на самом деле сильная у нас Армия, храбрейшие мужчины и женщины, держащие города под защитой✊🏼 Героям Слава!🇺🇦
Чтобы выяснилось, кто из политиков бежал, как крысы с корабля за день ДО и что наш президент – (единственный из своих предшественников) как у нас говорят: со “стальными яйцами”, остался, когда пришла беда и стоит за интересы народа
Чтобы мирные жители, спустившись под землю, увидели своих соседей в лицо. Делились одеялами, едой, отвлекали детей. Даже принимали роды в метро! Вместе
Чтобы узнали истинный смысл выражений “Спокойной ночи” 🤞🏻🥺 И “Доброе утро”, когда проснулся не от звуков сирен и грохота взрывов
Чтобы за двумя словами “КАК ТЫ”?
Прочиталось три…❤️
Сейчас пишут тем, кто важен. И наоборот.
Упали иллюзии
Благодаря событиям этих дней осталась только правда. И я ощущаю в сердце столько легкости! Свободы! Любви!
К людям, которые переводят деньги на помощь мальчишкам на передовой, у стен городов Харькова, Киева, Мариуполя, Херсона, Донецка, Луганска, Сум, Чернигова, Изюма, Счастья и многих других, где идут бои за нашу землю, за наш ДОМ 💛💙
Спасибо, что у нас есть интернет и сейчас весь мир узнает, что Украина – маленькая, но тут живут очень смелые, свободные люди, которые любят свою страну!
Что ЛЮБОВЬ❤️ сильнее СТРАХА😵💫 (от любых взрывов российских оккупантов и их информационных провокаций)
Мы не знаем как все окончится и когда, но уже так много переосмыслили, столько ценностей подняли, что врагу нас не сломить✊🏼
20 марта 2022г.
ХАРЬКОВ 💔😭 – очень личная моя история
Я пишу этот пост уже несколько недель, переживая всю палитру возможных и невозможных эмоций. Оттенки страха, ярости, гнева, боли, апатии. До полного опустошения и невозможности что-либо говорить
Разрушены жилые дома, больницы, памятники архитектуры, визитки города, школы, садики …
Родной, любимый город! Сколько же на этих улицах прожито моих личных историй! Ты рос и расцветал вместе со мной🥺
Каким же красивым и богатым я увидела тебя, когда вернулась домой из путешествий в 2020м!!! Как радовалась новым паркам, вечерним иллюминациям, стильным кафешкам, новостройкам, зоопарку европейского уровня и каждой клумбе с цветами вдоль улиц 😭 Пишу и плачу.
Тебе такому красивому, изверги, позавидовали! Потому что у них ТАКОГО НЕТ. Потому что ты им не достанешься 🖕🏻Решили уничтожить, сровнять с землей то, что было построено с большой любовью 💔
Не простим! Я НЕ ПРОЩУ
Это город моего счастливого детства, моей юности. Здесь живут мои родители, мой брат, есть моя квартира и целых три мои работы!
У меня и моих друзей ДО 24 февраля здесь было всё, что нужно и мы были счастливы 💔 У нас были планы, бизнесы и большие мечты! А теперь мы скитаемся кто где с надеждой и верой за пазухой …
Очень много харьковчан уехало, вывезли семьи из пылающего ада, в который превратили захватчики РФ наш город. Тысячи жизней поставлены на паузы. Уничтожается инфраструктура и люди, которые сейчас защищают город или сидят в укрытиях подвергаются бомбежке 24/7
Кто остался, Вы невероятно храбрые👏🏻
Пожалуйста, держитесь 🙏🏻🙏🏻🙏🏻 Будьте невредимы! Мы всеми мыслями каждый день с городом.
Харьков обязательно выстоит и возродится, пока живы ХАРЬКОВЧАНЕ 💛💙
20 марта 2022г.
Привіт. Мене звати Кузьміч. Я жив в Україні з самого народження, з 2008го. Дуже добре жив. Зі мною розмовляли російською мовою
А теперь в мене немає дому, як і в мільйонів українців та в тисячів інших котиків (скільки ж їх насправді?🥺)
Безхатченко, проїхав у переносці вже 3000км і мої люди рухаються далі. Наскільки можливо далі від рашистських загарбників
Залишу цю фотографію тут, на згадку про мене молодого, сміливого та незламного ✊🏼🇺🇦
21 марта 2022г.
Однажды я буду рассказывать историю о нашем бегстве от войны. О нашем вынужденном путешествии с детьми, с котом, через всю Украину, а потом и Европу – в неизвестность. Возможно, смогу передать словами как было страшно, опасно в дороге и насколько добрых людей мы встретили
Пока не готова. И в наших обстоятельствах это нормально. Не корите себя, что Вы уехали или что не уехали раньше. Что не взяли с собой важные и нужные вещи, выйдя из подвала. Мы не были готовы к тому, что происходит. Совсем
Главное – живы🙏🏻
В холодильнике разлагается суп, окна заклеены скотчем (на месте ли они ещё?), в шкафу висит любимая одежда, которую не знаешь, оденешь ли когда-то снова
Пусть будет цела моя квартира🤞🏻
Самое важное уместилось в руки – взял своих и побежал. Мы ещё в дороге. Один спортивный костюм, два рюкзака, макбук, книга, поющая Тибетская Чаша со мной и Гвозди Садху
Прежняя жизнь остановилась, а новую не знаешь пока, как начинать. Странно видеть мирную жизнь в странах, которые мы проезжаем, товары на полках в магазинах, когда дома идёт война 💔
Однажды я напишу, покажу, начну проводить йогу и #гвозди_по_любви … Но сейчас у меня “минута молчания” в 26 длинных дней
Мы выбрались и учимся улыбаться заново ✅
24 марта 2022г.
СВОБОДА – найвища людська цінність!
Заради неї більшість українців лишились своїх домівок. Але це тимчасово ☝🏼 Бо ми не дали мовчазної згоди на рабське існування, а обрали нелегкий шлях гідністі, хоробрості, СВОБОДИ СЛОВА!!
Світ чує нас і бачить. Світ відкрив нам двері. З кожної радіохвилі європейських держав, різними мовами я чую – “УКРАЇНА”…
Бути українцем сьогодні – це честь!
Щось нам доведеться побудувати з самого початку, але ми впораємось. Обов’язково! Бо з нами тепер – незламна жага до життя❤️
Де б не опинились зараз наші 🇺🇦 люди, вони “зроблять вітер”. Ось побачите
28 марта 2022г.
Очень трудно оказалось возвращаться к жизни. Не говорится, не пишется. Благодарю, что стучите в личку, просите начать вести практики йоги. Благодарю и за то, что не стучите, – даёте мне время собраться с духом и мыслями
С нуля я начинала не раз, но это было в мирное время, а не когда дома не все в порядке 🥺
БУДЕТ ОНЛАЙН ❗️
Будут живые практики в парках Лиссабона, в местных студиях. Буду делать группы #гвозди_по_любви 🤗 Даже придумала вариант онлайн
Последние недели находилась в дороге, у меня до сих пор нет собственного жилья и йога коврика🙆🏼♀️ Чувствую себя растением, которое вырвали из родной почвы и пока никуда не посадили… хотя бы временно “в горшок”
Мне как и всем хочется, чтоб ужас в нашей Украине 🇺🇦 закончился и мы скорее вернулись в Харьков💔
Но пока всем нужно сохранить самое ценное и единственное, что у нас точно осталось – самих себя. Физически и духовно🙏🏻
Йога – один из лучших инструментов для очистки эмоций, тела от блоков, которых мы нахватались, пережив столько страха, обид и злости… Нам это сейчас ОЧЕНЬ нужно!
Благодаря @romaniukok и @platonowa на пути, получила свой “волшебный пендель” к действию ✊🏼 и мы начнём уже в этот четверг в красивенном парке на травке 😍 Любому будет комфортно! На трёх языках: UA/RU/EN
Цього ж самого ранку, за годину після пролунав величезний вибух на головній площі мого міста. Однієї з найбільших площ у Европі, на якій красувались новорічна ялинка та ковзанка, ще немов вчора – ми з подружками збирались там на глінтвейн
Разтрощені будівлі поруч, мій університет, палац дитячої та юнацької творчості, у якому я танцювала 10 років свого щасливого дитинства… Сумні стоять без вікон
руський мир наклав свої руки на мої коріння та спогади. Не пробачу
Ми виїхали, зібравшись дуже швидко. Хотіли пересидіти десь на західній, брали теплі речі, спальник, подушки, ковдри та майже нічого з того, що мені вкрай необхідно сьогодні… Бо вірили, що це варварське жахіття хтось зупине, що цивілізоване суспільство знайде розумний вихід і ми швидко повернемось. Угу…
Пам’ятаю, як страшно було виїзджати. Харків з перших днів бомблять і вдень, і вночі, по сьогодні. 6 днів ми жили у підвалі і останні 2 з них зовсім не виходили на вулицю. Ніхто з нас не знав, як виглядає дім з іншого боку, чи що чекає за поворотом на наступній вулиці, у районі через котрий проклали умовно свій шлях. Ми бачили пусті осиротілі вулиці і довіряли лише інстинктам
Тихо? – Їдемо.
Нам пощастило проскочити до прильоту тої ракети 🙆🏼♀️
На сьгодні у меня все. Ця зв’язка ключей – мій талісман💔 Вірю, що одного дня вони мені усі знадобляться 🤞🏻
Проїхала п’ять країн Евросоюзу за тиждень. А більш за все хочеться почути, що у Харкові безпечно і можно повертатись додому… В Україну 🇺🇦
Щоденно на щось не вистачало часу або натхнення. Сказати важливе, зробити корисне, навчитись новому. А час біжить завжди, не запитуючи…
Події останніх місяців у корені все змінили. Ми були на якійсь страшній паузі з лютого по травень. Що робили – не пам’ятаю. Біжали, виживали. Трансформувались. Але у нас є цей ТРАВЕНЬ’22 і я бачу, як всі потрошку розквітають знов, повертаючись до себе новими, сильнішими
Знайомлюсь багато з нашими, українськими дівчатами у еміграції та усі розповідають про те, як змінилось їх життя. Чого навчились, завдяки катастрофі, яка трапилась і занесла на край континента, у Португалію
В усіх здійснилась не одна мрія 🤷🏼♀️ у цей найскладніший час. Так, нас викинуло з зон комфорту на берег голими…
Життя просто не лишило вибору — окрім як розвиватись, вчитись, швидко мислити, приймати сміливі рішення. Здається більш не лишилось місця невпевненості у собі та своїх талантах
Розібрались: хто є хто… Шкода, шо такою ціною
Ми зрозуміли нарешті, що найголовніше, що в нас є — це життя і можливість проявляти себе в моменті. Тут і зараз. Опиратися тільки на себе, власну інтуїцію і бути сміливими! Страхи – до сусідів!
Мені почали снитися пречудові сни, в яких все більш ніж добре. І я вже нічого не відкладу на “потім”
Бо кожна мить безцінна 💙💛
Але йога — це спосіб взаємовідносин з реальністю, який вчить нас бути відкритими та спостерігати зміни, бачити все як є, без ілюзій та очікувань. Маємо, що маємо. Нам може щось не подобатись, багато новин зараз дуже болючі та розбивають серце щодня. Але як кажуть: — що не вбиває, робить нас сильнішими. Будь-яка ситуація навчає. І завжди є вибір — бути жертвою, чи тим, ким ти обереш бути
За останні десятиліття Україну добряче демілітаризували. Але сьогодні, дивіться, прості українці зкидуються власними коштами і шокують весь світ тим, скільки всього ми придбали своїм воїнам для захисту нашого ДОМУ🇺🇦
Ми виявили, що найважливіше у житті вміщується в дві руки та рюкзак за плечима, а справжню цінність мають підтримка, віра та хоробрість захищати своє
Бо це єдиний вибір, на який штовхає любов. Любов до найзручнішої в світі країни (той хто пожив ці місяці у Європі зараз кивають головами) — України, до рідних домівок, до незалежності, до українських волелюбних людей. Це Любов штовхає нас ставати сильнішими, сміливішими та озброюватися ⚔️❤️
Бо на сильного не ризикнуть напасти.
Слава нашим героям!
5 місяців ЖИТТЯ у Португалії ✔️
Я дуже змінилась. Весь день сьогодні ловила флеш беки спогадів про себе, що влаштовувалась з нуля, без допомоги, перші тижні у Лісабоні. Потім 2й та 3й місяці — як в тумані. Четвертий був емоційно складний, коли в середині моєї голови існувало одразу дві реальності, навіть в очах двоїлось…
І ось п’ятий підходить к завершенню. Місяць крутих внутрішніх трансформацій, дуже свідомих. Багато спостерігала за собою та проводила час насамоті. Хтось несподівано відвалився, а дехто навпаки приблизився
Хто зі мною, дуже ціную вас і дякую за ваш вибір❤️Пристегніть ремені, відчуваю, як іду на взліт по усім фронтам 🌀
