9.10.2023
ПОКОЛІННЯ ВТРАЧЕНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ.
Це про нас з вами.
Та Як би ми не хотіли, і як би не надихались підбадьоренням «трюба жити попри все» (бо таки треба) можливості все ж втрачені.
Я оптиміст по життю. І цей текст також буде оптимістичним, наскільки це можливо.
23 лютого, у переддень самі знаєте чого, я пекла вдома сінабони. Пухкі, запашні, з поливкою… Діти їх обожнюють.
24-го, приблизно о 4:25, мене розбудив чоловік зі словами «почалось, збираємо дітей».
Я чула кілька вибухів. Ми поспішно розбудили дітей, одягли їм куртки поверх піжам, взули черевики, одягли шапки.
Я схопила з розкладної сушки в коридорі пару запасних напіввологих штанів та регланів. За 15 хвилин ми вже буди в ліфті. Забули забрати нашого хомяка Алісу. Вона, на жаль, пережила справжню голодну смерть. А ми поїхали до батьків на «безпечну» Західну…
Приблизно в квітні ми передали друзям ключі від квартири, щоб ті зібрали та надіслали для нас деякі речі.
Вони знайшли на кухні блюдця з недоідками сінабонів ще з того вечора. Вилка застрягла в сухому тісті так, ніби це тісто – її єдина надія…
Втрачені можливості з’їсти гарячі свіжі булочки у власному теплому домі.
Втрачені можливості дивитись ввечері смішне кіно і сміятись (!)
Втрачені можливості жити своє звичайне життя у темпі, до якому ти звик, там, де ти хочеш, поруч з тими, хто поруч.
Втрачені можливості щодня з моменту того 24 лютого ранку.
❌Але втрачені можливості не дорівнює втрачене життя.
❌Втрачені можливість не дорівнює втрачені мрії.
❌Втрачені можливості не дорівнює втрачене майбутнє. Так, воно буде іншим, але буде, є.
✅І буде сміх, але інший.
✅Будуть дружні зустрічі, але з іншими.
✅Будуть спогади, але сумні.
✅Буде життя, але інше…
Деякі можливості втрачені.
Деякі ми для себе ще просто не відкрили.
