24 апреля

Сьогодні 60-й день війни в моїй Україні.

Сьогодні 60 днів, як мені пощастило бути живою і мати можливість обіймати мамусю і Марата обома руками.

Сьогодні я вперше за довгий час кілька годин ходила вулицями рідного міста і була по-справжньому щаслива.

Мій любий Київ, я нікуди не виїзжала, але так за тобою сумувала! 💙💛

Слава Україні! 🇺🇦
🇺🇦 Героям Слава!

30 апреля

Моя семья переехала в Киев, когда мне было 1.5 года.

При каждой возможности мама возила нас с братом в музеи, парки и просто погулять по центру.

Возле метро Петровка продавали самые вкусные в мире пирожки с мясом, а на Крещатике – лучшее мороженое.

Я никогда не хотела жить в другом городе.
Обожаю Киев! 💙💛
И очень боюсь его потерять или забыть!
Так странно, я ведь никуда не уезжала.
И не собираюсь. Я здесь.

И при каждой возможности я езжу в центр.
Гуляю по улицам, любуюсь каждой красивой и некрасивой его деталью, наслаждаюсь знакомыми местами и ищу что-то новое для себя.

Этот мурал появился в Киеве возле велотрека в мае 2016 года. Он был создан канадским художником Emmanuel Jarus в рамках проекта «Art United Us» – привлечение внимания мировой общественности к проблеме войны, агрессии и информационной пропаганды.

Символично.
Актуально.

 

13 мая

79-й день війни в Україні.

Ми більше не ховаємось у коридорі.

Ходимо на прогулянку в парк.

З повагою і вдячністю дивимось на кожного у військовій формі.

На касі в магазині з гордістю відповідаємо українською.

Вчора вперше за довгий час мені вдалося відкласти телефон з новинами і зосередитися на книзі, яку придбала ще взимку.

Дивне спокійне життя, яке здається несправжнім.

Побачила у якогось психолога слова: наше сприйняття ситуації залежить від емоційного стану. Зрозуміла, що не можу оцінити свій емоційний стан.

Багато людей в інстаграм пишуть, що у них кардинально змінилися цінності. У мене ж все, як було. Я нікуди не виїхала, бо без мами і Марата не бачу ніде свого життя. Люблю і ціную все, що любила до 24.02.

Кожного дня, збираючись виходити з дому, одна й та сама думка: які часи – такі й кросівки.

І кожного дня дякую всім, хто боронить нашу країну від тих покидьків!

 

30 мая

Незнайомий чоловік на Татарці замість вітання каже нам: “Червона калина похилилася”. І згадує, як бачив з подвір’я, коли прилетіло ось туди. А зараз все добре. Не літає. А чи не знаємо ми: ось там вже розмінували? Потім жартує, що його рудий кіт, мабуть, пішов в ТРО, бо не повертається додому.

Сьогодні 95-й день війни в Україні.

Випадково знаходимо будівлю, в яку прилетіло 28 квітня. Виглядає, як декорація до фільму про апокаліпсис. Та це реальність! Тоді постраждали 10 людей, одна жінка померла.

Сьогодні 95-й день війни в Україні.

Сотні людей крокують центром. Кожен другий у натовпі вдягнений у вишиванку або футболку “Доброго вечора, ми з України!”. На залитому сонцем Майдані голосно лунає “Стефанія”. Вуличний музикант збирає все більше глядачів, енергійно відбиваючи ритм популярної пісні на ударних. Так жителі столиці святкують 1540-й день народження свого рідного Києва.

Сьогодні 95-й день війни в Україні. Сєвєродонецьк теж відзначає день міста, але під обстрілами.

Сьогодні 95-й день війни в Україні.

У “Львівськіх круасанах” на стіні десятки стікерів з патріотичними написами: Слава Україні! Всіх переможемо! Азовсталь! Україна понад усе!

Сьогодні 95-й день війни в Україні.

Кожного дня нагадую собі, що посміхатися, жити і любити – це нормально.

Життя триває і ВІЙНА ТЕЖ.

Я ЦЕ ПАМ’ЯТАЮ.

Ссылка на источник