Я робила це фото пізно вночі 28 лютого коли стояла в черзі на евакуаційний потяг у Львові. Сьогодні цьому фото рівно 5 місяців. Чомусь тоді я вирішила, що в ньому об’єдналося дуже багато моїх емоцій. Відчай, страх, біль, нерозуміння що буде далі.
Я вже переживала подібні емоції в 2014, коли була в Донецьку де тоді почалася війна. І коли через 8 років ти чуєш ті ж самі звуки вибухів в Києві – це той ще експіріенс, скажу я вам.
24 лютого 2022 року почалося російське вторгнення в Україні. У всіх нас закінчилося наше минуле життя. Тепер я точно знаю, що людина може проживати декілька життів.
Але мене дуже радує те, що у всіх моїх різних життях зі мною були дуже хороші люди. Вони підтримували, допомагали, розповідали свої історії і ми не давали один одному впадати у відчай.
На другому фото наша флейтові група на концертах у Польщі, які планувалися ще заздалегідь. Між першим фото і цим – 6 днів. Нам всім концерти давалися важко, інколи здавалося, що це якийсь сон з дуже поганим сюжетом. Але, інколи це дуже швидко давало зрозуміти де ти і що робиш.
Всі ми змінилися, наше життя змінилося через одну й ту саму причину. Але незважаючи на це ми працюємо, навчаємось, не боїмося робити щось нове.
Я пишаюся нашою країною, нашими людьми, нашою армією, та дякую всім, хто допомагає нам.
