24 мая
21,22,23.02.2022.
Ми всі з сяючими счастливими очима,у нас великі плани на життя…
Я дуже добре пам‘ятю останній день мого життя: що коли робила…кого зустрічала…про що говорила…як їхала на роботу…які почуття були при всіх подіях в той день.
І пам‘ятаю відчуття страху,яке виникло зненацька,я не розуміла звідки…але я точно відчувала…страх,який зжимає все всередині.Зателефонувала чоловіку,спитала чи добре все з ним та дітьми?Почула «так».Я ходила з тим відчуття декілька годин.А потім вирішила( не можу пояснити чому),якщо це наше останнє спільне тренування, ми повинні його запам‘ятати з дітьми.І ми так запалили наших діточок,що всі разом зарядились і в піднесеному настрою роз‘їхалились по домівках. Ми дорогою до дому розмірковували про Блекпул,про цікаве наше фанатиків бальних танців життя…про майбутнє…
Так склалося, що наступного ранку ми всі прокинулись іншими…і очі не ті і відчуття тваринного страху прокинулось знов…і те щастя, яке було ввечері залишилось,як останній ковток повітря перед смертю…
І тільки зараз,через три місці я можу про це говорити.Три місяці кожен українець в 24 лютому.Відчуття великої наскрізної рани в душі поєднує нас всіх,незважаючи,в якому кутку світу ми знаходимось…
Я інша…ми всі інші,але віра в нашу перемогу зараз,як сенс життя…Тримаймося любі,ми переможемо!
Слава нашій Україні!Слава нашим Героям!Слава нашій нації!
24 мая
24.02.2022 Війна…3 місяці
Як ви в дитинстві уявляли війну,коли читали підручники з історії?Чи колись в найстрашнішому сні уявляли,що можна потрапити в часи війни у 2022 році?
Я,ні.Ніколи навіть не думала про це…Я чула історії від людей,які жили під час Другої світової війни,та після неї.І була впевнена,що ніхто не схоче повторити це знов…
Але я думала про людей,а не про без мозкових істот…
