Деякі чеські віконця нагадують мені рідний Краматорськ. Гуляючи у старіших куточках Краматорська, теж роздивлялася не пластикові, а дерев’яні, пофарбовані рами. На таких підвіконнях зазвичай безліч квітучої зелені, а іноді сидять ліниві, зацікавлені коти. Наші коти любили так сидіти… Зараз неймовірній кількості людей довелося виїхати зі своїх міст через чергову загрозу наступу “російського світу”. Як вони зараз там наші квітки у горщиках на підвіконнях? Як там наші коти? Усім: і нам, і їм доводиться проживати складні часи через війну, яку розв’язала Росія. Але мусимо вистояти, вижити, витерпіти. Щоб згодом повернутися і насадити ще більше квітів, пофарбувати вікна свіжою фарбою, обійняти своїх котів.

П.с.: так, мої котики лишилися вдома. Мали надію, що їх заберуть рідні, але їхня евакуація була швидкою і спонтанною. Тому котики лишилися під постійним наглядом, але на самовигулі. Дуже чекаємо, коли зможемо до них повернутися.

izobrazhenie 2022 12 13 220544933
Війна багато чого змінила. Передусім у сприйнятті світу та себе у ньому. Кожен день набуває неймовірної цінності, коли ясно усвідомлюєш, що завтрашнє сонце може зійти не для всіх 😔 Тепер ми частіше обнімаємось, говоримо одне з одним ще більш відверто, намагаємося кожен момент щастя та задоволення прожити, відчути у найповнішій мірі. Люблю вас друзі! :-* даруймо одне одному частіше посмішки і квіти. Щасливих вам моментів попри всі негаразди.
 
Кажуть, легше любити Україну з-за кордону. Звісно, це так працює навіть з людьми. Наприклад, коли ваша близька людина не поруч , а десь на відстані, ви підпускаєте її до себе рівно на стільки, на скільки дозволяє вам час і ваше бажання. Інша справа, коли ви поряд щодня. Тоді вже доводиться зіштовхуватися з усіма перепонами й проблемами. Не відведеш вже погляд і не зам’ютиш, коли діалог починає підбішувати. Лишається тільки працювати над собою і вчитися взаємопорозумінню, бути готовими вдосконалюватися щодня.

А поки ми все ж таки далеко, лишається мріяти про неї, про свою рідну Україну. І готуватися, що навіть після нашого повернення до неї, буття не буде легким, але ж, хто як не ми любитиме її і лікуватиме всі її рани?
 
 
Часом почуваюся дивно, наче сідає “батарейка” і потрібна підзарядка. Вчора проспала 13 годин, і знову хилить в сон. Вибачте за невідкриті повідомлення. Повернуся до норми і напишу вам, любі мої котики 😘
 
 
Дякую усім, хто був поруч і хто допомагав нам втілити у життя міні-проєкт з переїзду стареньких бабусь та моєї мами на північ Німеччини. Тепер їх поселили центрі неподалік від кордону з Нідерландами. На жаль, лежача бабуся важко перенесла евакуацію загалом, тому змушені були погодитися на її відправку до лікарні. Молимося, щоб у новому місці у них усе було добре. Кожен українець і кожна українка зараз є неймовірно цінними для всього нашого народу. Тішуся, що українці здатні єднатися і підтримувати одне одного навіть за тисячі кілометрів ❤️
 
 
Не думала, що доведеться засинати і прокидатися так часто в якихось геть далеких містах. Чехія – чарівна, прекрасна, братня країна, яка не шкодує зусиль, щоб підставляти плече українцям. Але як би там не було, туризм і вимушене переселення – докорінно різні речі. Зрозуміють, напевно лише ті, хто спробував пройти такий шлях. Що ж, завтра готує нові виклики в новій країні.