6 сентября
Вперше початок нового шкільного року для мене загорнутий у незлічений смуток.
Першого вересня я гостро відчула втрату. Як хвилею накрило.
Ми оплакували багато втрат за останні шість місяців. Сумували за домом, сім’єю, фермою, друзями, церквою, мріями, балетом, іграшками, нашим життям…
Але зараз я зрозуміла, що ми втратили ще і нашу школу. Не буде більше в нашому житті наших сімейних вільних “першовересней”, що ми мали. Вчителів, які за будь-яких обставин могли помолитися з дитиною…маленькі групи, де діти ставали близькими, як у сім’ї…
Блесседскул перестала існувати 24 лютого. Залишились тільки згадки…
Може тут дітям теж сподобається (кажуть, в ЮК школи хороші) але це вже точно не буде та школа, що ми створювали останні шість років для наших дітей в Маріуполі.
Сумую за минулим і крокую вперед у майбутнє…
Здається настає час змінити шапку профіля, бо ми вже не живемо на фермі і не створюємо школу…
піес… піду знов “думками навиворіт” передивлятись з дітьми”
