25 февраля 2022г.

ДЕНЬ 1/DAY 1

Никогда не могла представить, что буду заниматься чем-то подобным. Но моим эмоциям и мыслям нужен выход

24.02.2022
Эта уродливая дата навсегда будет в сердце каждого украинца

То, о чем мы читали на страницах учебников, сегодня стало кошмарной реальностью для нас

Когда-то я перечитаю все, что напишу здесь
👉🏻 #не_наша_война
#not_our_war_ukraine

Пока я пытаюсь переварить…но:

💔Мои дети теперь «дети войны»
💔Мои сограждане умирают
♥️люди моей страны живут в страхе, который одних парализует, других сводит с ума

На этом негатива хватит. Дальше реальность. Это реальность моей семьи:

♥️у нас есть Бог, который о нас позаботится (на гневные комментарии даже отвечать не буду)

♥️нет ничего, о чем бы Библия нас не предупреждала

♥️я не хочу умирать, но я не боюсь умирать

♥️я хочу готовить своё сердце, чтобы в нем не было ни капли страха перед завтрашним днём. Или перед тем, что он может не настать…

Никакой паники. Факты
Наша реальность

Спасибо, Бог, за этот день

***

ДЕНЬ 1/DAY 1
I cloud never imagine to be doing anything of this kind… but I do need to give utterance to my feelings and emotions

24.02.2022
This ugly date will stay in the hearts of all Ukrainian people forever

The things that our history books read now became a horrible reality to us

Later I will read again everything that o wrote here
👉🏻 #не_наша_война
#not_our_war_ukraine

But while I’m trying to “digest” everything…:

💔my children are now «children of war”
💔people in my country die
💔people of my country live in fear that paralyzes some and makes others uncontrollable

This is all about negative side. But now about the reality of my family:

♥️there’s God in heaven who is taking care of our every step

♥️there’s not a thing that bible hasn’t informed us about

♥️I don’t want to die. But am not scared to

♥️ I want to хочу make my heart ready and cast out even a shadow of fear of tomorrow. Even if tomorrow is never to happen…

No panic.
Just facts
This is MY reality

Thank you, Lord, for this day🙏🏻

 

3 марта 2022г.

Все дни стали как один… как один длинный ночной кошмар

Это правда, мы не называем дни «понедельник, вторник…»… мы говорим «сегодня шестой день».

Уже шесть дней слуга сатаны стирает города, уничтожает мою страну и убивает наших людей!! А его рабы молчат. Молчат как один

Я едва ли могу сдерживаться, честно! Я испытываю отвратительные чувства и эмоции эти дни. Доминантным, конечно, является страх! Перед всем на свете…

Я плачу каждый раз, когда вспоминаю 23 февраля. Как сейчас, это была среда… я ложилась спать и в четверг у нашей семьи должен был быть прекрасный день, выходной, семейный день. Но началась война…

Да, моя семья не находится под обстрелами, но это не означает, что нам легко. Сейчас внутри каждого идёт своя война…и когда-то я буду о ней рассказывать… пока мне нужно научиться жить. Жить заново, в этой мерзкой реальности.

Мои дети не понимают что изменилось. А моя жизнь будто остановилась. Теперь я должна объединить эти две реальности, чтобы сохранить психоэмоциональное здоровье моих детей!
О своём тоже нужно будет позаботиться….

 

14 марта 2022г.

Все эти дни я пытаюсь собрать мысли в одно целое.

Таких эмоций и в таком количестве я никогда не испытывала. Это очень сложно. Я едва справляюсь с такими объёмами

В душе будто огромная дыра. Вместе с тем меня переполняют противоречивые чувства

Я никак не могу справиться с чувством, что я вообще не имею права жаловаться на что-то или рассказывать, что война это страшно. Что я видела?
Мой дом не обстреливали, мои дети не видели тех ужасов, которые видели дети моих друзей, переступая через трупы, которыми усеяны улицы…я не бежала через всю страну, чтобы укрыться. Я засыпаю и просыпаюсь в своём доме, ещё ни разу не спускалась в подвал, никто из моих близких родственников не пропал в Мариуполе, Волновахе, Бородянке и других городах, которых… которых почти нет…

Нет, я не испытываю чувство вины, что я не пострадала как другие… наоборот, я благодарна Богу. Верю, что сейчас каждый на своём месте и проходит тот путь, который нужен именно ему….как бы жестоко это сейчас не звучало.

Сейчас никто не может ответить на вопросы «почему?» «за что?» и «что делать дальше?»
Но мы сделаем это позже, обязательно сделаем.

И наши соседи тоже поймут. Правда совершено точно могу сказать, что не все. Но многие.

Не знаю зачем это пишу… потом буду перечитывать…. Но как же много всего остаётся несказанным…

izobrazhenie 2023 03 18 063308151

27 марта 2022г.

Кричащее молчание. Отчаяние. Противоречия. Бессилие

Такими словами сейчас я могу описать своё состояние. Какой там день войны?? Я уже устала считать…только в новостях напоминают. А так, все как один длинный день.

Я устала. Я очень устала. И заболела. И это при том, что я дома, в тепле, не голодная, и возле моего дома не взрываются снаряды. Ну, или пока не взрываются…

Сейчас мне часто пишут: «ты должна быть вне политики», «Бог учил любить врагов» и прочее. Первое! Я никому ничего не должна. Как и любой человек, я имею право на чувства. На любые чувства. И как мне их проживать – мое личное дело. Любить ещё нужно научиться!

Второе: никто, ещё раз – никто не знает что и как именно я проживаю и почему так, а не иначе.

Я нахожусь в таком глубочайшем шоке до сих пор, что пока не представляю как вообще все будет в будущем. И это при том, что я человек, который читает Библию и верит написанному в ней. Тут главное – «Я ЧЕЛОВЕК». Слабый, немощный и грешный. А ещё от меня зависят мои дети…

Сейчас настолько много мусора, который мне присылают «друзья» и «товарищи», сколько ещё боли нужно пережить, чтобы хотя бы самым близким объяснить ЧТО у нас тут происходит и кто в кого стреляет??
Как доказать людям, что во Львове нет метро? А чернобаевка не в Киевской области между Ирпенем и Бучей, а в херсонской?
Почему одни с мариуполя привозят «свою правду» в Крым, а другие в Украину привозят совсем другую?

Каждый день вереница мыслей, эмоций и чувств просто разрывают мою голову! И только мне кажется, что вот, наконец я научилась с этим жить…как я снова проваливаюсь в эту трясину и меня тянет на дно…

Меня не слышат…а я и не пытаюсь кричать. Я знаю, что Бог справедлив. Я знаю, что Он накажет виновных и помилует невиновных. А тех, кого уже не вернуть…их не забудут люди. А если и люди забудут, то Бог не забудет! И Он знает КАЖДОГО по имени..даже если они закопаны по 60 человек в одной яме. Даже если никто не мог их опознать…сердце Бога сейчас плачет в разы больше людского сердца…

И только бы нам не забыть о Нем, потому что только в Нем есть надежда на будущее.

Я научусь проживать каждый день. Я просто жду новых опытов… и учусь доверять. Нет, не человеку…

izobrazhenie 2023 03 18 063926534

4 апреля 2022г.

Она приехала в Бучу в 2006…

Небольшой городок, плохие дороги, только один нормальный супермаркет, ничего особенного…

Она училась, росла, развивалась, получала необходимые знания, профессию…

А Буча за это время превратилась из невзрачной девчушки в настоящую красавицу!
Ровные, красивые дороги, клумбы, развитая инфраструктура, невероятный рост и развитие во всех направлениях

Она осталась в уже таком родном институте, @ugi.edu.ua, получила бесценный первый опыт работы…

Она каждый год встречала новые поколения жаждущих знаний людей и провожала тех, которые уже окрепли и встали на ноги, чтобы продолжить свой путь во взрослую жизнь… и, кстати, многие из них не уезжали, а оставались, потому что Буча так просто не отпускает…

Она знала каждую улочку города как свои пять пальцев. По этим улочкам она часами гуляла со своим будущим мужем…

В Буче они поженились…

Десятки ее друзей и студентов проживали там каждый свою историю. На сердце каждого из них самыми тёплыми воспоминаниями выгравировано «Б У Ч А»

Так много ярких воспоминаний может быть только в студенческие годы. И они пережили их в Буче…

Смеялись и плакали
Учились и падали
Разочаровывались и становились сильнее
Любили и вдохновлялись

Каждый отдельно, но при этом все вместе…

А сегодня они все вместе плачут…💔 потому что ее убили, изувечили, ее обокрали и покалечили… ее, их родную Бучу…

Я знаю ЧТО сейчас переживает каждое сердце, в котором есть ее след, как страдает сердце, в котором живет Буча…

Мы не можем этого принять, поверить и осознать. Мы плачем… и будем плакать ещё много, глядя на страшные кадры, где сложно узнать улицу, пока не увидишь знакомую вывеску или дом, чтобы понять что это за место…

Сегодня все новости о ней… теперь она герой…но какой ценой?!

Я знаю, друг, что ты и я…мы ещё приедем в Бучу, чтобы общими усилиями сделать ее еще лучше, чем раньше…

11 лет моей жизни…
моя альма-матер @ugi.edu.ua ♥️
Болит… 💔

Мы все восстановим! Чтобы было ещё больше сердец, в которых она оставит след…
С нами Бог!🙏🏻

izobrazhenie 2023 03 18 064139448
Майже місяць я не дивилась новини.
Ну, лише інколи, коли бачила у спливному віконечку “Чернівці”, “Кременець”… або “вилетіли ракети з Криму” 💔
Настільки я вже була виснажена від них… потрібно було зробити паузу…

І ось сьогодні я зайшла в дію, щоб подивитись новини… і потрапила на сюжет… про родину, яка втекла зі сходу в 14 році. Втекла в Бучу…і в 2022 їх життя знову зруйнували. Тільки цього разу не просто комфорт їх життя, а його саме…

чоловік за мить втратив дружину і двох синів молодше 10 років. Просто на дорозі. Коли вони намагались врятуватись… чоловіку відірвало ногу…і шмат серця!

Як це можна прийняти, скажіть мені хтось?
А що найгірше, це те, що ця історія не найстрашніша з тих, які відбулися в Бучі і по всій країні.

Навіщо я це все пишу… мені потрібно висловлювати свої думки, так мені стає легше.

І що я хочу сказати… не дивлячись на всю несправедливість цього світу, на всі ті німі питання, що звучать від озлоблених на Бога людей, від людей у відчаі, у розпачі…від тих, хто на грані… “Боже, чому? Скільки ти ще будеш терпіти це все?!”
“Що ти за Бог, який допустив все це?!” і десятки інших…

Не хочу витрачати жодного слова на тих … хто робить ці страшні речі.
Але!

Друзі, памʼятаємо тільки одне: Бог незмінний.

Від самого початку створення нашої планети і людини Він робить все для того, щоб все було справедливо! Щоб викупити того, хто кається, щоб покарати того, хто продовжує взрощувати зло в своєму серці. Щоб кожен отримав своє. І я точно знаю, що так і буде!

Бо Господь любить правду і не покине своїх вірних. Нечестиві знищені будуть, рід беззаконних буде стятий. (Пс. 37:28)

Бо очі Господні на праведних, і його вуха звернені до їхньої молитви, обличчя ж Господнє проти тих, які лихо діють. (1 Петра 3:12)

“Тому, що я, Господь, не міняюсь…” (Мал. 3:6)
 
 
Трапляються дні, коли я відчуваю себе так ніби зверху по мені проїхався величезний бульдозер, а потім зверху впала купа дрібного каміння, яке зверху розрізняв грейдер.

Я думала що гірше, ніж після Бучі, бути не може…але цей фурункул на мапі світу продовжує спотворювати все, що знаходиться поруч. Скільки болю і страждань. Скільки зламаних життів. Яка ж це тотальна фрустрація для кожного українця!

Боже, коли…Коли це скінчиться?!
izobrazhenie 2023 03 18 064322500

Україна – це я

Народитись під Джанкоєм…зростати в Севастополі

Вперше побачити ескалатор і органний зал в консерваторії в Донецьку

Отримати освіту в Києві і Бучі, працювати, прожити там 11 років, одружитись

Побувати в Івано-Франківську, Мукачево, Ільниці з хором

Співати разом з друзями в Вінниці, Дніпрі, Броварах

Їздити зі зведеним хором американців і українців по сходу – Харків, Запоріжжя, Маріуполь💔

Вперше вийти на сцену перед величезною кількістю людей в якості перекладача в Києві

Гуляти по Одесі, Херсону, дихати солоним повітрям, мимоволі порівнюючи міста з рідним Севастополем

Закохатись у Львів

Народити доньку в Чернівцях

Бути на служінні і волонтерити в Кременці (це Тернопіль, якщо що))
.⠀
Збирати уривчасті спогади про Луцьк
Думати..чому так і не доїхала до Ковеля

Друзі, скільки важливих місць і подій буде у вашому списку?
Задумайтесь, дійсно ж, Україна – це МИ, це я, кожен із нас

Ніколи раніше ми так Її не цінували і не любили

Розкажіть, яке ваше улюблене місто і чому? Мені дуже цікаво! Впевнена, у всіх буде багато флещбеків. Давайте згадувати разом 💙💛

Ссылка на источник

izobrazhenie 2023 03 18 064432756