30 марта 2022г
Привет.
Я Аня, которая хочет прежнюю жизнь.
Я Аня, которая не готова к колоссальным изменениям.
Я Аня, которая хочет заниматься любимым делом и очень скучает по танцам.
Я Аня, которая хочет быть рядом с близкими.
Я Аня, которая хочет мир во всем мире.
Давайте знакомиться.
Сейчас я Аня, которая находится в Испании в поиске себя и пытается начать жить здесь и сейчас.
6 апреля 2022г.
О наболевшем
Нет сил это терпеть, ждать, думать, решать… Что ждёт всех нас?
-Каждый день ты просыпаешься и надеешься услышать голос каждого из своей семьи.
-Каждый день ты молишься, чтобы скорее это все закончилось и все были в безопасности.
-Каждый день ты зачеркиваешь дни и понимаешь, что неизвестно ещё сколько ты не увидишься со своими близкими.
-Каждый день ты боишься следующего дня!
Как я раньше любила утро, а теперь я его боюсь. Мне страшно просыпаться, мне страшно засыпать. Кто-то не спит – потому что в тех условиях, которых находятся украинцы – невозможно это делать. Кто-то уже не проснулся!
А теперь посмотрите в окно, если оно ещё есть, что вы видите? Разрушенные города? Безызвестность? Смерть? А раньше мы смотрели в окна и видели светлое будущее..
7 апреля 2022г.
Я НЕ Я
..не вернусь в себя, пока не
будет мир на наших землях 💙💛
будет в безопасности каждый украинец 💙💛
Я выехала из Украины, но мое сердце осталось там и будет там всегда! 💙💛
Сейчас возможно кто-то смотрит мои истории и думает, «О, пальмы. О, море. О, кайф». Да, было бы так – если бы не эти условия 🤦🏼♀️ Я мечтала пожить в этих пальмах и на море, я хотела поехать отдохнуть… только сейчас я не на отдыхе, а выброшенная на произвол судьбы.. в надежде устроиться, заработать что-то, двигаться дальше.. Мое решение про уезд принималось долго и мучительно. Я понимала, что ожидание для меня – хуже некуда. Я не боялась за свою безопасность , понимала только то, что сидя на месте – не помогу никому, а уехав есть возможность что-то изменить.
Выехали. Про нашу жизнь сейчас – расскажу так: ощущение, что мы в цирке главные актеры! Сверху на нас смотрят и такие: «Ооо, чтобы ещё им бахнуть?». У нас проблем – выше крышы! И с каждым днём они только добавляются. Мы уже истерически смеёмся и реагируем из серии «Что ещё?»..
Да уж, эта поездка запомнится мне на долго. Как говорят – станешь ещё сильнее. Вы знаете : куда ещё?)
«Жизнь продолжается!» и все, что сейчас происходит – не просто так. Дай Бог безопасности нашим семьям , а мы – дети справимся со всеми трудностями 🙌🏻
21 июня 2022г.
Море хвилюється раз – стан душі кожного зараз 🌊. Купа думок, незрозумілих рішень, емоції розчарування, відчуття, що все так набридло вже 🤦🏼♀️ Хочеться просто людського спокою, домашнього затишку, оточення найрідніших ♥️ А ще скажу, і я думаю кожен, кто поїхав, зі мною погодиться – немає нічого кращого – ніж твоя країна – тому ще це твій дом!
28 июня 2022г
Україна – моя країна. Де б я не була, що б не бачила – я хочу постійно повертатися сюди 🇺🇦 Тут моя родина, тут моя земля, тут моя душа 💙💛 Зараз найтяжчий період для кожного українця, навіть для тих, хто вже багато років живе за кордоном. Коли ти розумієш, що твоя родина в небезпеці, твоя земля окупована і пилає – нестерпний біль бачити це! Життя на паузі; заснула, і досі не прокинулась; пірнув глибоко, і досі не виринув – так зараз описують своє життя наші люди. Ми сподіваємось і віримо, що це скоро закінчиться і ми всі разом будемо святкувати нашу перемогу 🙏🏻 Але ж скільки горя ця війна принесла і продовжує нести 🤦🏼♀️🥺 Досі в голові не вкладається, як в наш час може таке відбуватися в цивілізованому суспільстві 😱 Усе не вічне. І ця війна також! Тому: тримаємо бойовий дух, допомагаємо хто чим може, приймаємо сьогодення, живемо зараз ☀️ і святкуємо День Конституції України!
1 июля 2022г.
Це фото зроблено 3 місяці тому. Тут дівчинка, яка взагалі не розуміє, що відбувається, не може повірити, що це не сон.
Тиждень, як я в Іспанії – тут я почала потрошку приходити в себе , розуміти реальність і все те, що відбулось і що очікує. Було страшно. Дуже страшно 😬 з перших днів, як виїхали з України.
Це не була подорож, це було випробування! За 4 місяці за кордоном відбувалося стільки подій, що голова йшла обертом. Зроблено багато помилок, отримано неабиякий досвід … затяжний депресивний стан / незабутні враження … сльози, туга / захоплення красою навкруги … постійні переживання, страх / навчання, реалізація .. За цей час пройшла «подорож» всередині себе. Зрозуміла, що для мене найважливіше в житті, чого не вистачає, без кого важко, зрозуміла, в котрий раз, як важливо відстоювати особисті кордони (з цим у мене завжди проблеми 🤦🏼♀️), чітко промалювалися цінності, трапилось чищення, з’явилися нові установки.
Цей час змінив кожного з нас! Когось розвів, когось зблизив. Зараз бачимо в собі і в інших те, що ніколи не бачили. Це може бути і погане, і хороше. Саме зараз полізло те, що було глибоко всередині нас. Ми вже не будемо колишніми. Ми інші і світ змінився! Пора прокинутися і розплющити очі!
Цінуй своє життя і життя своїх близьких. Живи зараз, як би важко не було. Ти сильний, ти впораєшся! Натисни на кнопку «Pause», щоб на екрані було «PLAY».
17 августа 2022г.
Місяць, як я повернулася в рідну Україну. Місяць, який я давала собі, щоб «акліматизуватися» і прийти до тями. Я ні хвилиночки не пошкодувала, що повернулася. Саме тут 🇺🇦 я відчуваю себе собою. На відстані ще важче сприймати все те, що відбувається на рідній землі. Тут я дома. Тут мої рідні. Тут я щаслива, не дивлячись ні на що, щаслива бути поруч!
За цей місяць я ще більше стала захоплюватися нашими людьми : працюють, починають нові справи, посміхаються попри все, цінують кожен день, поважають і допомагають один одному. Українці – ви неймовірні! 💙💛 Мирного неба нам 🙏🏻
