9 марта
2 недели💔 В этом чемодане все, что осталось от прежней жизни. Мы в Испании. По пути из Херсона нам встретились прекрасные, добрые, отзывчивые и бескорыстные люди. Я не заплатила ни за что ни копейки. Во Львове нас приняли с добротой и тёплом родственники Серёжи, в Польше Макс, крестный Алисы( чья семья остаётся в Херсоне и от чего сильно болит сердце) В Испании Мама ❤️ Все мысли о том, как помочь тем кто остался в опасности и о том, как жить дальше. Серёжа во Львове волонтерит. Мы здесь. Все будет Мир!
11 марта
Последнее фото вместе
Утром 23 я сделала маникюр, а вечером мы пошли выгулять девочек в Чудо парк на Фабрику( которой больше нет)Мы сидели на мешках и планировали поездку на море. Последний день, когда мне было «защищенно» Вечером перед сном я посмотрела несколько политических обзоров ситуации на Донбассе и открыла на ночь окна в спальне. Ночь была тревожной, а сон прерывистым и некрепким. Когда 24.02 раздались 4 взрыва я не спала и открытые окна были тогда не случайно.
Господи, только сейчас до меня доходит осознание всего ужаса ситуации.
Пусть скорее настанет Победа🙏🏻🙏🏻🙏🏻
9 мая я хочу прийти на арестанку и поплакать.
А ещё я хочу домой и к Серёже
И чтобы все дети, которые погибли были живы. Я хочу обнять родных и близких мне людей. И чтобы новостная лента пестрила заголовками о том, что все закончилось и можно возвращаться домой….
24 марта
Уезжая, я сделала это фото.
Локация напоминает, что это дом💔
11,2 млн украинцев лишились этого слова и места.
Месяц, ровно месяц…
За это время пожили во Львове, Польше, теперь Испания.
Расставание на вокзале💔
Пограничник вытер мне слёзы, дал конфету и твёрдо сказал: ещё встретитесь!!!
Как хочется домой
Как хочется мира
Как хочется обнять близких
Встать утром со своей постели, насыпать корм коту и готовить завтрак…на четверых❤️
30 марта
Дети понемногу адаптируются
У Алисы барьеров в общении нет, малыши коммуникабельные везде. С Полиной дело обстоит хуже. Стресс. Стараюсь вытаскивать ее из интернета в жизнь.
Здесь тепло. + 18 и густая зелень напоминает первые вылазки на море в апреле.
Два мира в голове: один который видишь перед глазами, во второй погружён эмоционально.
Зависла и ничего не планирую. Просто живу. Делаю то, что могу. Перечисляю деньги ВСУ и говорю правду!!! Показываю то, что есть в Украине.
И очень, очень, очень скучаю….
До мене провернулося життя🌱
Виснажена інфо боями з росіянами я повністю розчарувалася у можливості їх розбудити.
Я на чверть росіянка, яка з дитинства розмовляла російською, як і 50% інших українців. Відчуваю відразу до тої нації, частиною якої себе завжди вважала. Не маю ненависті. Маю велике розчарування.
Це прийняття. Болісне і десь в глибині душі дуже щемливе. І це невідворотній процес.
Вчора увесь день пробувши на природі і без жахів реальності відчула як повертається життя і почуття. Усвідомила, що втрачала всю життєву енергію на боротьбу з собою( не могла прийняти, що ціла нація спотворилась і розлюднилась)
А тепер мені полегшало.
Коли все закінчиться світ зміниться назавжди. І від такого сусіда хочеться відгородитися десяти метровим муром і ніколи про них не чути і не знати нічого. Мертва нація.
До мене провернулося життя🌱
Виснажена інфо боями з росіянами я повністю розчарувалася у можливості їх розбудити.
Я на чверть росіянка, яка з дитинства розмовляла російською, як і 50% інших українців. Відчуваю відразу до тої нації, частиною якої себе завжди вважала. Не маю ненависті. Маю велике розчарування.
Це прийняття. Болісне і десь в глибині душі дуже щемливе. І це невідворотній процес.
Вчора увесь день пробувши на природі і без жахів реальності відчула як повертається життя і почуття. Усвідомила, що втрачала всю життєву енергію на боротьбу з собою( не могла прийняти, що ціла нація спотворилась і розлюднилась)
А тепер мені полегшало.
Коли все закінчиться світ зміниться назавжди. І від такого сусіда хочеться відгородитися десяти метровим муром і ніколи про них не чути і не знати нічого. Мертва нація.
Багато що сталося за цей час і ще багато станеться доки не визволять кожен метр нашої рідної землі.
Я завжди була оптимістом і завжди мені стакан напів повний. Але зараз я намагаюся дивитися уважно і об’єктивно.
Багато спілкуючись з підписниками та знайомими я розумію, що всіх більш-менш хвилюють одні і ті самі питання
Коли все закінчиться?
Де залишатись жити? Тут чи повертатись?
Де навчати дітей? За що жити? У якій країні комфортніше? Чи може додому?
А чи визволять Крим? А якщо ні?
Як тоді жити в Херсоні? А може знов початися війна в будь-який момент! І тоді знов пережити весь цей жах знов…
Нас всіх це бентежить і не дає спати…
Більшість сімей у розлуці. Багато чоловіків на війні. Соціальних питань багато…Ще більш матеріальних проблем.
У всіх нас стрес. Перед кожним можливості почати все спочатку. Війна обнулила всіх.
Що далі?
Прийняття серйозних рішень.
Особисто я хочу додому. Проте розумію, що потрібен міцний плацдарм поза межами України. Щось накшталт подвійного громадянства і життя на дві країни.
Що з цього приводу думаєте? Які плани на майбутнє?
Прошу🙏🏻
Обіймайте своїх дітей! Розмовляйте з ними! Пояснюйте! І бережіть від страшної інформації. У їх присутності неможна обговорювати страшні речі, які відбуваються дома…
Нам всім з цим жити далі. Бережіть дітей🙏🏻🙏🏻🙏🏻
Мій досвід і висновки.
По-перше, вимушене переселення і втеча від віни – це не добровільна імміграція ( хвиля якої спостерігалася напочатку 2000-х років)
По-друге, війна затягується і дітям не місце під бомбами і ракетами. Перша функція мами: захистити життя і здоров’я дитини( фізичне і психічне) Тому наше рішення- найближчий рік залишатись тут.
По-третє, треба адаптуватися там, куди закинула доля 8,5 мільйонів українських людей. І ці люди втратили на теперішній час усе!!! Абсолютно усе!!! Ми збирали речі за 10 хвилин і я у паніці залишила майже все, що мала тоді взяти з речей. Речі 4-х людей влізли в один маленький чемодан. Але я взяла головне: життя і здоров’я.
Одже це будуть висновки не емігранта, а вимушеного переселенця
Хочу написати кілька корисних постів не про те як оформити документи і де взяти допомогу (з цим більш-менш зрозуміло), а як розпочати з чистого аркушу життя у іншій країні з зовсім іншим менталітетом.
Перший пост буде про те, як обрати місце, в якому вам буде до душі
Ps: за моєю спиною монумент короля Іспанії Альфонсо l Воїтеля.
То і було нашим життям. Працювали. Створювали. Раділи.
Нещодавно мала нагоду поспілкуватися з техніком з розмінування. І просто впала у печаль. Багато років не буде змоги після війни звертати з траси будь-куди. Розмінування займе роки, може навіть десятиріччя. Звісно щось буде доступним. Але завжди буде страх підірватися на замаскованій міні. Пишу і не вірю в то, що це реальність… Це дуже болить.
Подарунки від «братів» будуть вносити життя ще довго після війни. Як після 2 Світової
Таке….багато про це думаю, мабуть не я одна💔
Ці думи пульсують у кожному українському серці за кордоном.
Ті, хто лишилися пережили пекло
Ті, хто виїхав пережили інше пекло
Але життя триває і мозок пристосовується
Мільйон за і проти в голові по колу щодня. Як бути? Як діти? Як вчити? А чи зможемо прийняти зміни? А якщо війна затягнеться? А якщо потім знов???
Скільки втрачено! Скільки здобуто! Скільки ще?
Ненавиджу приймати складні рішення…але треба…
Всі ми багато страждали. В кожного було спільне горе і своє власне. Я не збираюся знецінювати свої почуття і казати, що іншим було гірше. Так було! І мені було страшно, нестерпно боляче і інколи здавалося що втрачаю здоровий глузд
Робила що могла. Там де була поруч з тими з ким була.
Я неймовірно вдячна собі, що засвоїла важкі уроки долі, які були у 20 і 21 роках… все то було дуже вчасно. Саме завдяки їм я знайшла внутрішній спокій.
Найважливішим надбанням цього року став неймовірний захист чоловіком🙏🏻❤️ де б він не був, він кожну хвилину показував мені своє небайдуже ставлення і дав найпотужніший захист за все наше суспільне життя. Люблю тебе і дякую❤️
Зараз я там де хотіла бути, зважаючи на обставини🙏🏻🌴🌊
Бажання у мене одне- ПЕРЕМОГА🙏🏻, хоча ще пів року тому я просто хотіла миру. Зараз ні, тільки перемога🙏🏻
Дякую всім вам, хто писав і підтримував, хто допомагав як міг і в решті решт давав найцінніше- час і підтримку❤️
🐋З Наступаючим Новим Роком❤️
