Читать начало истории

1 апреля

31.03.2022
36-й день войны
.
Мы по прежнему в оккупации. Я думаю многие задают себе вопросы:
где брать продукты?
где брать работу?
с кем общаться? от кого «відхреститися»? И много других вопросов.
.
Для меня на все вопросы ответ очевиден:
Оглянись вокруг❗️
Понаблюдай❗️
Подумай❗️
.
Сейчас время думающих людей. Сейчас достаточно времени на «подумать» и достигнуть баланс, иначе когда наш город станет свободным, «машины» начнут набирать скорость. И мы увидим, что кто-то пересел в «Феррари», а кто – то продолжите ехать на «самокате».
.
Вспомнилась фраза: «Если все деньги Мира разделить между всеми людьми Мира поровну, то через время мы вновь увидим богатых и бедных».
.
Почему так?
.
Все в образе нашего мышления, в понимании того, как я хочу чтобы было и что я готов(а) сделать?
И СДЕЛАТЬ – это ключевое слово.
.
Идеи для работы в оккупационное время:
вскопать участок
убрать территорию
курьерские услуги
посидеть с ребенком(лежачим больным)
вспоминаем что такое бартер и проводим ревизию в доме
.
это то что в голову пришло сейчас. Может есть ещё идеи, накидайте.
Мы живем в мире людей, и наш главный инструмент- это общение.
Не лишайте себя самого главного инструмента и распорядитесь им с умом.
.
Даже кот с собакой могут договориться 😉

5 апреля

04.04.2022
40-й день войны.
.
Сороковины 4️⃣0️⃣
По славянской традиции заканчивается сорокодневный поминальный период. В жизни каждого украинца сейчас этот период. Ведь с началом войны в одночасье у всех нас умерла прежняя наша жизнь в которой были планы, желания, стабильность, счастливые лица, много смеха и искренних улыбок. Да, сорок дней назад мы потеряли навсегда нашу прежнюю жизнь.
.
В течение 4️⃣0️⃣ дней душа умершего пребывает на земле, возвращается в свой дом, витает вокруг могилы, посещает места, в которых бывал умерший, «ходит по мытарствам», а в 40-й день окончательно покидает землю.
.
Как это про нашу прежнюю жизнь❓С приходом войны многие не могли принять эту реальность. Неужели такое могло произойти с нами? Затем вспоминали все то хорошее, что с нами происходило, вспоминали то о чем мечтали и учились жить в новой реальности (оплакивали, учились принимать собственный страх, учились «дышать» заново) . И вот наступает момент, когда нужно отпустить прошлую жизнь окончательно и бесповоротно.
.
Наша задача (тех кто выжил за эти сорок дней) научиться жить по новому, в военные дни внести в свою жизнь активность, радость, благодарность. ОТКРЫТЬ ДЛЯ СЕБЯ НОВЫЙ СМЫСЛ ЖИЗНИ.
.
Это не значит забыть что и как было, это значит научиться жить дальше не смотря ни на что.
Джон Брантнер сказал: «Избежать горя могут только те, кто избегает любви. Задача заключается в том, чтобы чему-то научиться у горя и остаться уязвимым для для любви».
.
Я любила свою прежнюю жизнь, мне больно осознавать, что её больше нет, но сейчас я оставляю её, я говорю ей прощай. Я хочу научиться в черно-серых красках дня находить, замечать, ощущать счастье. 🙏

16 апреля

15.04.2022
51-й день войны
.
Кто-то поёт, кто-то играет на инструментах, а я пишу. Пишу, чтоб запомнить, чтобы вспомнить, чтобы не забыть.
.
Я пишу для себя и о себе, но вижу отклик людей. Мои слова не для широкой аудитории, но кто меня читает может прожить со мной, понять что-то для себя, а возможно услышать то чего ему так нужно было услышать.
И если ты дочитал до этих строк, возможно, это тоже не случайно?
.
Я верующая не в стандартном понимании этого слова. Я не хожу в церковь, я не придерживаюсь всех православных традиций, я не поклоняюсь чему и кому-либо. Но я верю. Я верю в то что есть сила свыше (да, я называю его Бог (так просто понятно)), которая людям помогает, учит, ведёт. А как это происходит❓ Только через людей.
.
Однажды, я выполняла работу, за которую мне заплатили на 50 грн больше. Я научилась принимать деньги с благодарностью, так было и в тот день. А вечером мы заехали в АТБ скупиться. Магазин был людным, но именно ко мне подошла бабушка и попросила купить масло подсолнечное. Я предложила ей оплатить весь ее товар. Как вы думаете, на какую сумму он вышел? … на 50 грн.
И я поняла, что в тот день я стала проводником между Богом и бабушкой. Таких историй много. Одна такая произошла сегодня…
.
В моем аптечном арсенале нет основного заказа, но лежала упаковка лекарств от давления. Девушка пожелала вернуть перечисленные деньги. Я согласилась, сказав могу дать только сейчас одно 💊 важное для ее свекрови. Женщине уже 3 раза вызывали скорую, лекарства нужны были срочно. Мы договорились встретиться с бабушкой (Т.Г.) по пути друг к другу.
.
При встрече мне очень захотелось ее просто обнять. Мы разговорились. И я понимала, что кроме лекарств Т.Г нужна была и поддержка. Я узнала, что после смерти дочери ей больно это вспоминать. Мне удалось посопереживать, придать смысл жизни и заставить ее улыбнуться. А когда мы прощались, Т.Г. спросила:как меня зовут? Я ответила – Лена. И она ответила, что ее дочь звали Аленка.
В этот момент я поняла, что наша сегодняшняя встреча была не случайна. И что через меня ее дочь оберегает свою маму.
.
Это поняла и Т.Г.
.
«Случайностей не бывает. Каждую минуту нам даются ответы, и надо только понять, на какой именно вопрос».

24 апреля

24.04.2022
60-й день війни
.
Сьогодні день Хрестового Воскресіння.
А ще сьогодні 2 місяці як почалася війна.
.
Яке воно життя в окупації?
.
1️⃣ З’являється страх за чоловіка і всіх моїх рідних чоловічої статі (рідненького брата і племінника). Я не знаю що в тих крихітних мізках у рашистів, але розмови про мобілізацію лякає не тільки мене але і багатьох інших жінок і чоловіків тому що дії орків непередбачувані.
2️⃣ з’являється страх за дітей.
3️⃣ турбуюся за батьків. Ліки для мами закінчуються, а вона як завжди – про себе в останню чергу, навіть допомоги не попросить.
.
Але …
1️⃣ сьогодні вдалося поспілкуватися з родичами з Криму. (Вони дуже чекають повернення Криму до України)
2️⃣ бджілки нарешті дочекалися сонячної погоди і облетіли навколишні сади
3️⃣ курки Чорнобаївські радують своєю продуктивністю. 6 яєчок із 6. А ще вони такі ручні і дуже слухняні 🤗
4️⃣ сьогодні в пруду вже з’явилися головастики і фонтан нагадував мирне життя.
5️⃣ продовжую читати книгу.
.
Життя триває попри усе.
Дякую за прожитий день.🙏

 

26 апреля

25.04.22
61-й день війни.
.
Сьогодні відбулося те, що відтягувалася до останнього… сьогодні рашисти-фашисти остаточно захопили моє місто і лишили місто останнього українського херсонського куточка.
Я признаюся, мене дуже тішив наш стяг на будівлі міськради, я пишалася написом: ХЕРСОН ЦЕ УКРАЇНА.
І я розумію, що я не стала менш патріотичною до свого міста і країни, але признаюсь, що мені треба знайти нові стимули і тригери ідентифікації мого українського міста.
Вбачаю, що це може стати спілкування українською мовою чи навіть більш часті прильоти від нашої ВСУ. Так я відчуваю, що ми скоро будемо знову єдині і соборні в моїй Україні 🇺🇦❤️🙏

4 мая

30.04.2022
66-й день війни.
.
Сьогодні виїхала в місто.
1️⃣ Мене злякала ця пустота. Я їхала по «зоні відчуження». І це було о 10 ранку. Я взагалі таке бачила тільки у фільмах.
В минулому наше місто вирувало подіями, людьми, міським шумом і ми виїджали за місто щоб почути звуки природи. А сьогодні щебет птиць гучніше звуків міста.
2️⃣ отримала для мами ліки із гуманітарної допомоги. Отримала заряд енергії від щирих, добрих людей. Прийшло відчуття, що ти не один.
3️⃣ потрапила на блокпост окупантів. Страху не було. Тільки огида, внутрішній бунт і злорадкість що скоро ви всі помрете (якщо не звалите з нашої землі добровольно) . Помрете за всіх наших захисників і захисниць, за всі наші нездійсненні мрії, за втрачену весну за особисту аморальність і безхребетність по відношенню до злочинних наказів.
4️⃣ знайшла однодумців-бджолярів. Іду до своєї мрії. Радію.
5️⃣ де є життя то це на ринку. Знову впадаю у відчай за то що «русня» заповнює наш простір . Шукаю товари українського виробника… Не можу засуджувати людей за те що купують фашистське. Невідомо скільки ще нам бути в окупації. Залишаються пенсіонери які ще отримують пенсію від держави, залишаються люди з власним зберіганням грошей і сподіванням на скоріше звільнення, залишаються ті кому байдуже як їм жити і хто буде вирішувати їх проблеми. Але … пенсіонери вмирають, рівень терпимості до хаосу у людей різний і вони будуть виїзджати.
Купую українське. Це принципово для нашої родини. Валіза зібрана.
6️⃣ надвечір в нашому місті (Херсон) зник повністю зв’язок. Ні подзвонити, ні в Інтернет зайти. Причин ще не знаємо… залишається чекати.

17 мая

16.05.2022
82-й день війни. Понеділок.
.
Якщо мене спитають, чи є мені або моїм роботоздібним членам родини чим зайнятися дома, я назву безліч роботи яку треба і можна робити. Але якщо домашні справи раніше робились в задоволення, то зараз це вимушений крок щоб якимось чином відволікти себе від прочитування новин і зайвого «накручування» того на що ти ніяк не можеш вплинути, спосіб різноманітними свої дні. Але і це пригнічує, тому що розумієш деяку безвихідь і свідомість того, що треба живі гроші. Треба робота, яка б приносила засоби для існування.

Ссылка на источник