Читать начало истории

22 мая

21.05.2022
87-й день війни
Як ми поживаємо в Херсоні?
Мій чоловік на питання другові відповів: Як в Північній Кореї, тільки ще і стріляють кожен день.
Буває гучно, але спокійно, адже роботу ВСУ не сплутаєш.
Але сьогодні… сьогодні з’явилися незвичні тривожні вибухи і залпи. І не дарма . Орки обстріляли для картинки рідну Білозерку. Є загиблі. З 22:00 неустанно випускають на Миколаїв залпові вогні.
Але сьогодні ми в місті пили каву, ходили по центральному ринку і спілкувалися с продавчинями українською мовою.
Взагалі-то ринки – це єдине людне місце де хоч с кимось можна поспілкуватись. Так дуже безлюдно, без машинно.
А, іще забула розказати. Ще я спілкувалась сьогодні з жінками похилого віку (бабушками) біля під’їзду (чекали дочку біля стоматполіклініки-виривала зуб мудрості). Вони молодці я вам скажу 😊. Вони налаштовані оптимістично і всі планували дожити до перемоги. Ох і не підбирали слів про ситуацію і тих хто її нам тут влаштували 😉.
Мої слова підтверджуються. Залишаються в місті ті, кому держава ще виплачує кошти (пенсіонери, соц незахищені, держслужбовці).
А чому виїзжали ще в місто? Хотіли оформити допомогу від держави для окупованих територій. Але так і не змогли. Херсон «в пролете». І допомоги не отримуємо, і виїхати неможливо. Але ми тримаємося, думаємо, плануємо.
Діло за малим 🙏

23 мая

Мені сьогодні хочеться плакати. Я дозволяю собі бути слабкою, тендітною, аби набратися сил, які мені потрібні.

1 июня

Сьогодні 01.06.2022 але я повертаюсь в той самий 91-й день війни, 25.05.2022.
Сьогодні, будучи на вільній території я можу про це говорити.
Насправді я ще сама собі не відповіла який це для мене день, можливо «нульовий» тому що було прийнято рішення яке я приймала із сльозами на очах (з певних причин), але яке є нашим.
Рішення прийнято.
Ми не тікали, як деякі висловлюють в мій бік наше рішення, ми вивозили родину в безпечне місце. І так, цей шлях був через Крим.
Як це?
Ми виїхали о 7:00. І вже перший блок-пост біля Антонівського моста. Крім питань:
– куди їдете?
– чи є татуювання у чоловіка?
– будете повертатись чи ні?
більше ніяких не було, але в черзі простояли 45 хв.
Я спочатку рахувала блок-пости, потім просто збилася. Вони стояли на кожному в’їзді і виїзді до населених пунктів. Але перевірок вже не було. В чергу на КПП Армянськ ми приїхали о 10:30.
Далі виснажливі години очікування. О 20:30 ми таки потрапили на КПП. І тут почався жескач.
Ми багато разів обговорювали що і як будемо відповідати, але були речі які я б через себе не переступила. І скажу так, саме через мої принципи мене тримали на бесіді 1,5 години.
Чоловік в мене не соціальна людина, тому причіпитися не було за що.
До Катюші (доці) зачіпилися що в неї пости українською і російською мовами, на що вона відповіла, що в неї ніколи не було мовного бар’єру .
Більш всього зачіпили їх мої пости, а саме:
1️⃣ в одному з постів був прапор України
2️⃣ пости українською мовою, де вони побачили слово «окупація»
3️⃣ я відкрито в постах писала слово «війна».
Всі 1,5 години співробітник ФСБ проводив зі мною політбесіду. І тільки тому що я мала свою думку і бачення до сттуації в нас був шанс не виїхати з Херсонської області.
– Я розказала їм про своє життя до 24.02 та після.
– Я пояснила їм чому це війна а не спеціальна операція скориставшись гуглом. З чим він навіть погодився.
– я зачепила питання Бучі
– розказала, що вважати Херсон «русским городом» може тільки та людина, яка не живе в місті Херсоні.
– і поговорили про російськомовні школи. А на моє питання – скільки українських шкіл в Росії? Він вирішив перейти на наступні питання, які в них йдуть по протоколу.

1 июня

Продовження 91-го дня …
КПП Армянськ. Політбесіда.
Мені врятував чоловік.
Він взяв на себе питання історії зі своїми аргументами.
Я вже вкінці впала на дурочку, втому. Погодилась на чашку чая ☕️, попросила бути люб’язності и дати мені до чая цукор, ложечку і не відмовилась від солодощів. І що ви гадаєте? Я їх всі з’їла 😊. Сказала, що мій організм вимагає поповнення ендорфіну 😉. І нас відпустили.
До Криму ми заїхали о 0:50 годин. В 3:30 доїхали до готелю. І це був наш перший видох. Попереду сон і новий день.

1 июня

26.05.2022
92-й день війни.
Ми з кожним кілометром віддалялись від відчуття окупації. Але війна ще нас не покидала. Проїзжаючи дорогами Криму складалось враження, що в них ресурси не закінчуються. Безкінечні потоки воєної разеої техніки і особового складу. Як таракани, не інакше.
Хто боровся з тараканами розуміють яка це зараза 😉. Треба бити-травити по всіх фронтах.
Цього дня ми вирішили відпочити у моєї рідні з Криму і ми рушили у Севастополь.
Севастополь – місто мого медового місяця ❤️. Ми дітям дуже хотіли показати саме те море, саме те місто де ми були молодими.
Наша вечірня прогулянка була солодка з присмаком гіркоти.
Але я сподіваюсь, що ми повернемось ще в НАШ український Крим ❤️🇺🇦🙏

1 июня

27.05.2022
93-й день війни.
Шлях до свободи непередбачуваний. Сьогодні ми проїхали всього 450 км, але за рахунок пробок і ремонтних робіт на тих самих дорогах це зайняло увесь день.
Я вірю в карму, і дякую Богові за людей. Як я хочу вам сказати – будьте щирими, будьте добрими, будьте відкритими. Творіть добро і воно вам повернеться з надлишком. Я вдячна своїм друзям і їх рідним які зустріли нас як «своїх». Ми отримали ночівлю, нас нагодували як дорогих гостей і благословили на подальший путь.
Перебуваючи вже другу добу на території росії спостерігалась психологія людей.
Це страх ❗️
Страх вільно говорити такою мовою якою вони хотять, страх одягнути кросівки жовто-блакитного кольору, страх спитати чи висловити свою думку не будучи арештованим.
Головна зброя проти людей росії – це картинка. Картинка яку їм впевнено нав’язують. Дешевий бензин, хороші федеральні дороги. Живуть у соку великі міста. Мабуть і все. А тепер проаналізуйте хто їде до нас воювати?
Я можу тільки порівнювати. Так от мої спостерігання – чим далі від крупних міст, тим більша ціна за продукти.
Хто хоч маломальсіки може мислити, той розуміє що при курсі долара в 56-57 рублів за долар ціни на товари м’яко кажучи кусаються. І це не просто так. Середній чек на продукти на день 1000 рублів. При тому, що зарплата середня 20-25 тис рублів і це дуже мало. Адже вся зарплата іде на продукти. За пенсії я взагалі мовчу. Люди там виживають.
Кому платять? Правильно…військовим, поліції, росгвардії. Зарплати від 300 000 рублів. Щоб утримувати армію держава навіть з пенсіонерів зараз знімає гроші (в залежності від пенсії від 200 до 800 рублів) так просто, без пояснень.
Питання тільки в тому, коли у громадян росії урветься терпець? Сподіваюсь, що скоро….

1 июня

28.05.2022
94-й день війни
Будучи в окупованому Херсоні я вже почала звикати слідкувати за днями. Я знала який то настав день. І от зараз ми знову були розгублені. А можливо це було не так важливо? Наша сьогоднішня мета – 750 км. А це 10 годин в дорозі із зупинками на перекус, заправку, розминку.
Був час поспостерігати та поміркувати.
Деякі висновки:
1️⃣ росія дійсно ВЕЛИЧЕЗНА. Але Україна ВЕЛИЧНА.
2️⃣ позиція громадян росії : «моя хата скраю» приведе їх до того, що вони залишаться без «хати» . І це не про фізичне житло. Хата – це голова і все за що вона відповідає: думки, почуття, емоції які надихають. Їх просто в них підміняють на все що несе розруху.
3️⃣ я би дійсно змінила прапор раши. Я його бачу біло-блакитно-зелений. Можливо з таким прапором громадянам хотілось не завойовувати а стровювати, розвивати і берегти що мають.
Там є що розвивати, але немає волі заявити про своє бажання або немає бажання. А це основа, яку вони проміняли на «подачек с барского стола»
День раздумів закінчився в придорожньому хостелі. Завтра путь продовжується на шляху до бажаної свободи.

2 июня

29.05.2022
95-й день війни
Дорога прийняла прийняла монотонний рухливий характер, метою якої стало приближення до країн вільного світу.
Я записувала кожну копійку яку витрачали з дня виїзду, тому сьогодні про це.
Скажу одразу, це саме наш випадок. Є багато факторів, які впливають на загальний кошторис:
– бензин
– ночівля
– дороги (платні чи безкоштовні)
– їжа
– інші форм-мажорні обставини (ліки, ремонт авто інше)
Ну Да ладно, переходжу до цифр.
1️⃣ Бензин – 12691 рублів (в середньому за 1 л – 50 рублів)
2️⃣ Готелі – 7300 рублів (дві ночівлі, ще дві зупинки для ночівлі були у друзів)
3️⃣ Платні дороги – 2815 рублів (це необов’язкові витрати, але більш безпечна дорога)
4️⃣ інші витрати (продукти в дорогу, ліки, сім-картка (для забезпечення навігації по території расії) – 9350 рублів
Наш виїзд на вільну територію коштував 32153 рублі.
На кордоні в нас був час поспілкуватись з нашими людьми з Херсона, Харківської області. Були менші витрати, але надлюдські умови. Люди ночували в машині, їхали по безкоштовних дорогах, були за кермом по 12-18 годин, тим самим скорочуючи свої витрати.
Кожен вибрав свій шлях, але мета у всіх одна – дати безпеку дітям (тому що в кожній машині були діти).
А ми зупиняємось на відпочинок.

4 июня

30.05.2022
96-й день війни
Сьогодні нас зустріли друзі у Москві. Так, вам не здалося. … і від того боляче. Адже кожна друга українська сім’я має близьких в країні – агресора. Ця проклята війна змушує багатьох розривати зв’язки з тими хто вважався близькою, рідною людиною. Але не в нашому випадку.
Адже те священне, скріплене щирою дружбою, загальними цінностями і здравим глуздом не може розірвати щирі дружні почуття.
❤️ Переможе любов ❤️ (Україна і є любов)

4 июня

31.05.2022
97-й день війни.
Це була найдовша доба і фізично виснажлива. 26 годин без сну. Позаду 3200 км. Є враження, які закарбуються назавжди. Проїзжаючи країною-агресора вражали масштаби краєвидів, явних можливостей, і не менш явної драми цієї країни абсурда.
Про це далі від побаченого особисто і почутого від людей, яким ми довіряємо.
1️⃣ Реклама піци: «Ви все пережуёте»
2️⃣ Название магазину : «ЖИВОЕ МЯСО Z V”
3️⃣ Готель в населеному пункті Гришино (Крим)- без вікон без дверей зато пам’ятник Леніну золотий.
4️⃣ Хлопця заарештували за те що в нього кросівки були блакитні із жовтими вставками.
5️⃣ квітковий магазин «Дары победы»
6️⃣ лозунг при вході до школи: «Знание себе, достижения Отечеству»
7️⃣ Дуже багато прапорів радянського союзу. Прямо дуже багато
І тим не менше треба визнати, ця країна має великі можливості, краєвиди і добрих людей які нажаль не використовуються, не цінуються, не пишаються.

4 июня

02.06.2022
99-й день
Після тривалого застоя в окупації розумієш, що в світі , де вирує мир і життя треба швидко приймати рішення щоб не тільки триматися на плаву, а й створити течию.
Починається період спостерігання за європейськими країнами: за їх менталітетом, культурою, ставленням до людей, тварин.
Нам ще відбудовувати країну і треба взяти найкраще з усього світу.
Мої спостереження в Латвії:
1️⃣ вони вважають свою країною самою безпечною з боку крадіжок.
– В них рідко побачиш паркан і він більше буде носити декоративний характер.
2️⃣ Тварини. Я не побачила на вулиці жодної бродячої собаки чи кішки. А на дорогах траплялися аварії з тваринами і то були зайці і якісь гризуни.
3️⃣ Паспорт. Я наполегливо рекомендую звернути увагу на паспорт не громадянина . Мабуть латвійці знали більше ніж ми. Але якщо Україна хоче зберегти свою суверенність, щоб всякі опзж не псували розвиток і напрямок країни і Україна ставала країною незалежною, європейською, розвиненою, то всі бажаючі жити в ній повинні поважати МОВУ, Культуру, традиції. І МОВА – ключове.

4 июня

03.06.2022
100-й день
Чим глибше в Європу, тим більше починаєш чути мову інших країн.
Литва.
З цією країною взагалі кумедні випадки трапились. Уявляєте, між Литвою і Латвією кордон можна і не відчути. Як це було в нас. Ми її проїхали кущами 😊, і тільки литовські номери машин це видали.
Оце дружня країна, я розумію.
Відносно рівня життя, в Литві більш скромніші (на наше перше враження. Пишу тільки за особисте, і не претендую на істину так як ми тільки проїздом) Але це не заважає їм бути європейською. Там вже молоді люди російську не розуміють і українська для розуміння більш доречна. Знаєте англійську – переходьте. Нам поки що не знадобилась.
І нагадаю, що з бажаннями треба бути обережними. Вони мають особливість здійснюватися особливим для кожного способом. 😉
А ми їдемо далі до Польщі.
Польща – це окремі враження…

5 июня

04.06.2022
101-й день.
Із сьогоднішнього дня ми в Польщі. Відчуття – як обійми наших президентів (Володимира Зеленського та Анджея Дуди).
Тут дійсно зустрічають і допомагають як рідних. Українців дійсно багато приїзжих, і я вдячна кожному поляку за їх терпіння і розуміння.
Мовного бар’єру поки що не відчула. Говорю українською, вони відповідають польською. Порозумітися можливо. Якщо складні речення, доця переходить на англійську, хоча розуміння з їхнього боку so so.
Засвоюю елементи цивілізації 😊
Перша проблема: оплата парковки. Самостійно не засвоїла чудо-техніку. Попросила допомоги у місцевих. І о диво!
dzień wolny od opłat 😉
Що треба перейняти:
1️⃣ дорожні розмітки, світлофори, велодоріжки
2️⃣ відсутність безхатніх тварин (мені взагалі здається що ця проблема залишилась тільки у нас в Україні)

6 июня

05.06.2022
102-й день
Ми поселилися в хостелі разом із іншими українцями-переселенцями. Це більше схоже на гуртожиток: окремі кімнати, загальна кухня, санвузол. Ми вже відвикли від такого, але не цураємося. Колись ми це вже проживали, на початку нашого подружнього самостійного життя 😊.
Із неприємного:
Спостерігаю, як люди міряються хто більше постраждав, чий регіон в війні значимі ший- Мелітополь, Маріуполь, Миколаїв. Я в таких розмовах тільки спостерігач, адже розумію, що в кожного болить своє.
А Польща продовжує вражати , а саме:
1️⃣ наявність парків для вигулів собак. І сама вихованість собак. Чи то велика, чи то маленька – собаки вигулюють я без намордника. Вони мабуть соціалізуються змалку, тому зовсім небезпечні для людей.
Взагалі, побачила перспективу професії кінолога в Україні .
2️⃣ культура прибирання за собаками 💩 і наявність урн для сміття в парку для таких потреб.

10 июня

09.06.2022
106-й день
Я хочу щоб мене зрозуміли, я боляче сприймаю новини про рідну країну, про рідний Херсон, але я не живу війною.
Тут інше сприйняття життя. В тебе будуються плани, ти кожен день проживаєш з планами на майбутнє, ти робиш реальні кроки які мають це майбутнє. Я почала не просто мріяти, я почала діяти.
Це те, чого так не вистачало в окупованому Херсоні. І нехай я не мчуся зі швидкістю Ferrari , але я разумію що рухаюсь вже не в темряві, а при світлі дня.
Не вистачає тільки маминого і татового голоса. Але я знаю, що мама за нас молиться і бажає щастя.
Сьогодні ми без проблем оформили pesel (ідентифікаційний податковий номер Польщі ) і вже можемо вирішувати наступні питання 😊.
Радію за дешеве м’ясо 😊 (50 грн курятина, 120 грн свинина) . Продукти деякі вражають.
На що я звернула особливу увагу сьогодні – на різноманітність авто. Є просто з чим порівнювати. Так от, в Польші немає явно вираженої переваги до марки. Їхавши в потоці підряд стояли: Audi, Skoda, fiat, Toyota, Mercedes, і ще інші марки відмінні від попередніх. Але все ж таки дещо їх поєднувало – вони були типу «універсал». І дуже мало , навіть так, дуже-дуже мало внедорожників.
Мабуть ці понти залишили «для приезжих». Побачила в цьому практичність.
Мені дуже подобається жити … 🙏

12 июня

11.06.2022
108-й день
Сьогодні субота. Для мене ще дивно, що в країні де я зараз в суботу та неділю багато магазинів відпочивають. Не без того, деякі продуктові супермаркети відкриті а так у людей вихідний.
Сьогодні в містечку проходить фестиваль культури і мистецтва. Люди радіють. А я раділа від їх очей. Вони дуже відрізняються від очей українців.
Мені прикро про це говорити, але погляд багатьох українців змінився надовго. В них присутня печаль, застережливість, смута.
Але я вірю, з перемогою в українцях стане сама щира посмішка, самі добрі серця, сама справжня любов.

Ссылка на источник