27 лютого

Четвертий день війни.
Наші дітки продовжують вчитися, навіть в таких складних умовах, продовжують радіти сонечку, солодощам і тому, що мама тепер завжди поручь.
Я молю Бога, щоб наші діти війні, забули весь цей жах, від якого ми їх не вберегли.

Світ не вберіг наших діточок, так може вбереже своїх, хоча, надії все меньше.. російські стратегічні літаки з ядерною зброєю піднялись в повітря.

Невже не має такої людини, котра змогла би врятувати світ за допомогою «табакерки».

А ми продовжуємо вчити уроки, а очі застилають сльози.

Господи, на тебе вся надія, збережи цей світ 🙏🏻

izobrazhenie 2022 09 14 140916107

28 лютого

Сьогодні вночі і ми вперше сиділи в укритті.
Кажуть, що це вперше, так сильно страшно, потім вже не так.

І це третій раз у моєму житті, коли від страху стине кров у жилах, від страху за свою дитину, від відчаю, що я не можу нічим зарадити.
Я ще не розумію, як відносно спокійно розбудити дитинку і пояснити, чому вже вдруге за такий короткий проміжок часу, ми повинні бігти, чому у мами тремтять руки.

P.S. Перший раз мені стало страшно, як ніколи в житті, коли я прокинулася в своєму улюбленому Києві від взриву, другий, коли власними очіма бачила бій за Гостомельський аеропорт і сьогодні, мені третій раз, стало по-справжньому страшну.
А я навіть уявити не можу, як страшно моїй дитині і тільки за це, нема вам прощення!

Господи, спаси і збережи!

 

5 апреля

Весна 🌿

Не розумію, як можна нищити і вбивати все живе, я не розумію.

З початку війни, моя нервова система намагається блокувати страшні речі, які неможливо усвідомити і прийняти, мені весь час здається, що все це страшний сон, що не може такого бути.

Але реальність повертається і приносить все страшніші новини, сирени лунають все частіше.
Не можу звикнути до звуку сирен, цей звук наповнює мене панічним страхом, який пробирає до кісток і потім це жахливе очікування, куди прилетить.

І перетнути кордон не можу і не хочу, намагаюсь прораховувати ризики і заспокоюю себе, що це я зробити завжди встигну, якщо не прилетить, звісно.

Такі наші реалії зараз і всі ці страшні новини з окупованих міст, а скільки тих новин ще буде.

Кажуть, що перший шок від таких новин самий страшний, потім психіка сприймає всі жахіття не так гостро, звикає.

Але я не хочу до цього звикати, я відмовляюсь звикати до вбивств, катувань, зґвалтувань, страждання дітей і всього живого.. як можна нищити все живе.

Аналітики і розвідки західних країн говорять, що готується другий удар і він буде сильним.
Я вірю розвідкам західних країн і дуже прошу, люди, евакуюйтеся зі Сходу країни, поки у вас є на це час.
Життя – це саме головне, що в нас є.

Господи, дай сил нашим Збройним Силам встояти, дай нам сил витримати і збережи нас всіх.. збережи Україну.

P. S. Інстаграм повертає видалені сторіс і пости, правда завжди переможе.

izobrazhenie 2022 09 14 143134199

13 квітня

Kyiv is protecting their beauty, hiding ancient monuments and historical sites.

Kyiv, hold on! You will definitely stand!

Кожну ніч, коли вдається поспати, я бачу один і той самий сон, що я повертаюсь додому, в рідний Київ.
Ніколи не думала, що буду так сумувати, мій Києве.
Раніше, взагалі багато про що я навіть не думала, а зараз змінилось все.

Багато хто зараз повертається до Києва і я не можу дочекатись того дня, коли повернусь.
Але наш міський голова Віталій Кличко каже, що ще зарано, треба почекати.. я дуже сподіваюсь, що чекати залишилось зовсім трошки.

izobrazhenie 2022 09 14 143404110

28 квітня

Ходили на ринок, очі розбігаються від різноманіття товарів і від яскравих кольорів.
Я радію, коли бачу, що в Україні, принаймні там де ми знаходимось, великий вибір овочів і фруктів, нехай так буде і надалі і по всій Ураїні, обов’язково.

Як би не старались нелюди, не повинно бути голоду в нашій країні, дуже вірю в це!
Так багато страждань випало на долю України, нехай це мине.
І коли я читаю в новинах, що люди на окупованих територіях вмирають від голоду і від зневоднення, то охоплює такий відчай, ну як це все можливо в наш час..

А ще, це яскраве фото для привертання уваги.
Інстаграм вимагає фото із звичайного, красивого життя, а де їх брати, коли в Україні справжня, страшна війна.

Я намагаюсь помічати красу, тим паче, і краси в Україні багато, навіть за таких, сумних обставин.
І все буде Україна, прекрасна Україна 🇺🇦

izobrazhenie 2022 09 14 145842459

21 травня

«ATTENTION! Air raid sirens!
Please proceed to the shelters!”

Повітряна тривога застала нас в дитячій поліклініці, як же швиденько ці маленькі діточки бігли в укриття, в страшний підвал, в очах такий страх, за що це все їм..

Стою і плачу, як це страшно, бачити страх своїх дітей.

 

30 червня

Кожна людина, яка знаходиться зараз на території України може стати жертвою теракту, які здійснює країна-терорист росія в Україні щодня.

Людина не може протистояти війні – це неможливо.

Я так не хочу виїзджати з України, не хочу розлучати дитину з батьком, але кожного разу, при звуках сирен, думати пощастить/не пощастить, ну дуже страшно.

Так не повинно бути, наші діти не повинні проживати все це, вони не можуть ставати жертвами цієї масової терористичної атаки з боку російських вбивц.

Ворог хоче нас залякати, зламати, все це нестерпно боляче, але всю свою лють я намагаюсь сублімувати в неймовірну жагу до життя..

І Україна обов‘язково вистоїть і ми продовжимо жити не одним днем, а знов почнемо планувати своє життя, будувати плани на майбутьне без огляду на безжальних вбивць, які зараз корегують наше сьогодення.

Перемога буде за нами, але що робити зараз…

 

24 липня

5 months of war.

I can’t even explain how incredibly scary it is to see a helicopter so low. Yes, we are now, thank God, in a country where there is no war, but it’s still scary, I saw the battle for the Gostomel airport.
It’s terrible what they do to us..
Yesterday there was a large-scale, festive fireworks, as happens in resort towns, and with cold hands and wadded feet I rushed to the child.
This will pass, right?

izobrazhenie 2022 09 14 162427367

11 вересня

Двісті днів війни, двісті днів страху, невизначеності і двісті днів без самих рідних, без рідної домівки.
Нехай все закінчиться, нехай наші Герої залишаться живими.. такі мрії.

На фото наша тимчасова домівка в Чернівцях, вже сумуєм і сподіваємось повернутись.
А зараз, навіть далеко від України, всі думки дома, вірю, що усе повернем, тільки нехай будуть живі наші Герої..

Ссылка на источник

izobrazhenie 2022 09 14 162543765