19 февраля
Тогда и сейчас
~00:00 доела салат и иду спать с ноющей поясницей
~01:20 гуглю как ощущаются схватки и устанавливаю счётчик схваток
~03:30 звоню своему гинекологу и он назначает свидание в роддоме
~05:45 мне озвучивают, что у меня 4 см открытия
~11:48 я говорю тебе «о, привет!»💞
18.02.2020 ты появилась на свет, прошло всего лишь целых 2 года и ты уже такой взрослый осознанный маленький человек.
Как можно быть такой маленькой и взрослой одновременно? 🤔
Буду тобой восхищаться всегда!
Буду всегда твоими крыльями!
Буду рядом, когда необходима!
Будь здорова, Мурася! Будь счастлива доченька!
Пусть сбываются все мечты!
Твоя маМаша 🤍
22 февраля
Если бы мужчины знали, как сложно этому миру достаются люди, они бы никогда не затевали войны 🇺🇦
Пусть этот посыл будет и в ленте, не только в сторис 🙏
Мне очень сильно откликается, как маме. И так символично вспоминается все именно в день рождения ребёнка, которое было пару дней назад…
В карусели очень редкое фото меня во время родов 🤍
Я хочу МИРА для своего ребёнка, для каждого ребёнка.
24 февраля
Я ніколи не могла подумати про війну в теперішній час.
Я дуже хочу мирного неба для своєї дитини.
Мені страшно. Але я буду мужньою.
Боже бережи нас і Україну 🙏
27 февраля
Просто мені …
…так хочеться прокинутись вранці і піти варити каву та сніданок для крихітної дівчинки…
…так хочеться побажати коханому чоловікові «гарного дня» на роботі…
…так хочеться подзвонити мамі, татові, сестрам, братам, всім близьким родичам і друзям та почути, як в них бурлить буденне щасливе спокійне життя…
…так хочеться піти на прогулянку з донькою і вчити її, як керувати новим, тільки подарованим на день народження, самокатом
….так хочеться просто піти і прийняти душ, поспати в теплому ліжку, з’їсти щось смачненьке…
АЛЕ
Зараз повномасштабна ВІЙНА Росії проти України.
І те що було таким звичайним ДО, стало таким омріяним ПІД ЧАС.
Війна диктує іншу буденність…
…ми покидаємо свою домівку щоб залишитися живим…
…ми не дихаємо, коли чуємо вибухи…
…ми пишемо кожній близькій людині «як ви?» і зі сльозами на очах чекаємо відповіді…
…ми гордимося своїми чоловіками та хочемо щоб у кожної жінки – чоловік, у кожної матері – син, у кожної дитини тато – були живі та поруч
…ми вчимо дітей закривати вуха і відкривати рот, коли поряд бомбить, ховаємо їх в бомбосховищах, обіймаємо, щоб було спокійніше…
Душа болить, а серце рветься на частини від кожної трагічної новини.
Та всим серцем радіємо переможним подіям.
Віримо в ЗСУ!
Ви могутні та незламні!
24 марта
Сейчас хочется много чувствовать и созерцать. Наслаждаться каждым относительно безопасным мгновением, заходом солнца и ловить все улыбки доци. Удовлетворять базовые потребности: сон, еда, прогулки.
Говорить сейчас не получается, сторис мало. Даже сейчас выкладывая этот пост я думаю что такое написать, а в голове просто шум из бегущих мыслей. Они обо всем, и о позитивном и о трагичном, сложить в текст совсем не получается.
