2 марта
Сьогодні я не змогла згадати, який день тижня сьогодні… Сьомий. (Знаю, цей синдром не мене першу підкосив, і я не вперше за ці дні “тірялась” у днях, але так щоб згадувати!)
Сьогодні в розмові з подругою здригнулася від власного “ще до війни”…
Сьогодні звичайні колись звуки (чайника, дверей…) викликають страх…
Тиждень пекла… Навіть тут, де я зараз (де слава богу “тихо”).
Весь тиждень, як один день, тільки довжиною в багато років!
Постійна какофонія… Болю, страждань, страху, ненависті…
Ці дні я була лише в сторі, та думаю пора залиши це в стрічці.
Кажуть, кожна війна має термін звикання – час за який ми миримося з тим, що відбувається, я хочу щоб війна закінчилась до того як ми до неї звикнемо!
Борітеся! Тримайтеся! І не звикайте до цього пекла! Пам’ятайте все, що робило вас щасливими! Весна (справжня весна!) скоро почнеться! І Боже допоможи нехай вона принесе нам перемогу і
10 мая
Ти не можеш повноцінно радіти. Бо кожна радість із почуттям вини. Ти не можеш нормально спати, бо кожного разу сняться пожежі і вибухи. Ти боїшся шуму літаків, бо вони схожі на ті, що розбудили тебе 24-го. Всі звуки тепер чуєш інакше. Вчинки і допомогу цінуєш більше. На людей тепер дивишся по-іншому. Війна додала років десять і ніяка косметика не затонує смутку на обличчі. Війна відсіяла непотріб, вона розставила всі крапки на і. Всі книги про несправедливість і боротьбу ожили. Всі антагоністи – живі, яких ти знаєш. Всі мрії – бути сильнішим і перемогти. Ти, нарешті, знаєш тепер, що дійсно важливо в житті! Ти засвоїв це, хоч урок був надто кривавим і жорстоким…
P.S. “This is one of those times I wish I could really do magic, Jules.”
26 июня
Минулого року на день молоді я з друзями ходила в театр і жарила шашлик… Цього року все дня нашої країни по іншому, а свята не мають значення поки йде війна. Зараз частина моїх #friends за кордоном, частина в ЗСУ… Та всі ми дуже хочемо перемоги, щоб знову бути разом… Вдома!💙💛#
1 августа
Німецький Львів))) Раніше ми говорили “українська Венеція”, “український Нью-Йорк”…. Тепер кажемо “німецький Львів” (Бремен ), “німецька Одеса” ( Гамбург)…. Ми скрізь бачимо дім) Тим паче, що скрізь майорять українські прапори))))
Щодо Бремена: дуже гарне місто, казкові вулички з пряникових будиночків, так багато магазинів із сувенірами і #handmade, солодощами, кавою… І, звичайно, повсюди бременські музики)))) #дисклеймер ці музики до Бремена мають таке собі відношення, а місто перетворило їх на крутий маркетинговий трюк для туристів)
Шкода не вийшло потрапити до ратуші, де зібрані неймовірні моделі кораблів) Але як кажуть, буде привід повернутися)))
