27 февраля 2022г.
Чернигов. Мой прекрасный Чернигов. Город с 1300-летней историей, с веками намоленными церквями и монастырями, музеями и памятниками.
⠀Мой необычайно зелёный и гостеприимный красавец, вылечивший своей красотой и интеллигентностью душу, израненную войной на Донбассе.
⠀За что же тебя так уничтожают? ⠀Больно. Очень больно.
⠀Хочется кричать, но разве тот, кто придумывает свою личную историю, услышит чью-то боль?!
⠀Двое суток в подвале дома с небольшими перерывами на что-то поесть. Сегодня целый день и предстоящую ночь проведём в бомбоубежище…
⠀Мне страшно завтра увидеть результат “освобождения нас от кучки бандеровцев”.
⠀На видео кинотеатр им. Щорса после сегодняшнего обстрела.
18 июля 2022г.
Тече вода, і минають літа (с)⠀
⠀Зовсім рідко зараз сюди заходжу – немає настрою. Його немає взагалі ні на що! Ну, майже ні на що.⠀
⠀У червні, коли приїжджала в Україну, ми з чоловіком їздили у Прикарпаття – яка ж там краса… Такі краєвиди, що перехоплює подих – гори, вкриті лісами, річки, струмочки, водоспади… Неймовірно!⠀
⠀Потім був польський Ґданськ, місто, яке перевершило мої очікування. Місто, яке взагалі відрізняється від інших міст Польщі, принаймні тих, де я була.⠀
⠀Маю купу фотографій, але не маю настрою їх показувати, вибачте, будь ласка.⠀
⠀ Забігаю сюди на хвилинку, подивлюся чиюсь сторіс і потім збираю себе до купи – дуже боляче…⠀
⠀Чому з’явилася саме сьогодні? А тому, що маю дві майже круглі дати: вісім років, як поїхала з Луганська та чотири місяці, як вилізла з підвалу у Чернігові і скільки, і куди ще доведеться бігти ніхто не знає.⠀
⠀Дай Боже розуму Петру новітньої історії, щоб припинив збирати землі та повернув свою армію кровожерливих визволителів додому.⠀
Так хочеться миру!⠀
