28 февраля 2022г.
С 23.02 мы в дороге, что бы вернуться домой.
Мы были в отпуске и улетели, когда не было войны. В день, когда наш отпуск подошёл к концу, было страшное напряжение в Украине. Наш рейс был через Дубай транзитом с ожиданием в 6 часов. За это время, пока мы ждали в Дубай самолёта домой, закрыли небо над Украиной.
Я как сейчас помню этот момент.
Максим нашёл информацию, что закрыли небо. Опубликовал в Фейсбуке. Искал больше информации.
Прямой эфир Путина.
По окончанию эфира, был первый выстрел в Украине.
Началась война….
24.02 в 04:00 утра.
Как в 1941 году
Уже к концу эфира я звонила маме и друзьям, чей номер был. Разговор короткий:
⁃ Проснись, скорее проснись, война….
Я будила всех, кого могла. Стала писать в Инстаграмм о закрытии неба, освещать достоверными новостями, что бы как можно быстрее люди проснулись.
Наш рейс отменили…
Мы стали искать пути, как вернуться домой.
Нашли рейс на следующий день, в Польшу. Покупаем. Ожидание сутки. Мы летим в Варшаву. От туда 5 часов до Перемышля.
9 часов ожидания на улице, пока нас запустят в поезд (ждали, пока прибывшие из Украины пройдут паспортный контроль). Вместо экспресса людей возит обычная электричка пригородного сообщения. Вагоны полностью забиты людьми, плотно, сидя, стоя. Безумно много детей. Выпускали с поезда по 1 вагону, на улице холодно. Многие с собаками и котами, практически нет мужчин, с Украины по военному положению не выпускают мужчин 18-55 лет. Много студентов из других стран.
Мы в летних спортивных костюмах, тёплой одежды нет. Друзья привезли 5 пледов. Взяли себе и отдали рядом женщинам остальные.
Ура, мы идём на поезд. Вместо 2х часов дороги до Львова, поезд едет 4. Часто останавливаемся, едем без света, попросили отключить телефоны. А когда едем, скорость как на взлетной полосе..
Мы дома, в Украине, во Львове.
На вокзале, ощущение, что там сейчас живет вся Украина. Все ждут поезда на Польшу.
Ищем пути как попасть в Киев. Смотрим билеты, но новости не утешают. Стреляют в гражданские объекты, мосты перекрыты. Комендантский час и безумный страх не доехать с вокзала домой живым.
Принимаем решение остановиться в Львове, и ждать момента, когда сможем поехать домой..
5 марта 2022г.
Расскажу вам больше о том, как я пришла в этот раз к такой масштабной гуманитарной помощи для Украины.
Я волонтёр и организатор гуманитарной помощи для детских домов уже более 5 лет. Когда жила в Херсоне, помогала там, переехала в Киев, помогала и в этом городе.
Но у меня не было никогда опыта с интернациональной помощью тем более в масштабах 20-ти тонной фуры…
Когда мы с мужем вернулись в Украину, добираясь три дня… у меня был шок от происходящего, панические атаки и бесконечный страх. От всего. От шороха рядом, громких звуков, новостей и увиденного в чатах. Я не могла себя взять в руки 4 дня. Мой организм просто дал сбой и отшлифовал все это высокой температурой и простудой 😅
Но в крайний день моей апатии я поняла, что если я не могу помочь сейчас себе, я должна помочь другим. Стала делать объявления с поиском сборов, волонтеров. Писала волонтерам в Львов и после ответа одно из них: «Нас и так тут уже много и помощи хватает», а как бы я знаю от многих людей, что помощи у них нет никакой и они нуждаются в элементарных медикаментах, еде и воде, решила организовать все сама.
Искала людей, которые собирают непосредственно гуманитарную помощь. Так мой контакт нашли в Испании, Польше и предложили там собрать и передать. Нужна фура 😄
Эта задача была с звёздочкой но мне повезло, и меня этот контакт нашёл сам. Магия или стечение обстоятельств, не знаю 🔮
Прислала фуру, список нужного от больницы, собрали помощь и вот. Сегодня к нам прибыла первая фура из Польши. С огромной гуманитарной помощью для роддомов Киева. И с сопровождением медсестры они уже отправились на Киев ❤️🩹🙏
Следующая фура из Испании будет через 2-3 дня.
Нам передали большое количество лекарств.
Я честно, благодарю вселенную за то, что мне даёт людей в нужное время. Все наши звёзды, пазлы сошлись за такой короткий период времени, что мне не верится в это.
Но это уже является фактом.
Хочу поблагодарить всех людей, которые эту гуманитарную помощь собрали и людей, которые сегодня помогли разгрузить эту фуру и загрузить в другую, которая поехала уже в Киев. Вы даже не можете представить, какое количество людей в этом всем участвует.
Это огромная цепочка добра.
6 апреля 2022г.
Мы боремся сейчас за то, что бы наш народ выжил!
Очень много городов и сёл в Украине страдают от голода.
В Киевской области освобождённые сёла после оккупации не имеют продуктов, гигиена и медицины. Животные умирают….
Во многих сёлах не осталось детей.
А сколько ещё таких мест, которые ещё не освобождённые и мы не можем туда доставить помощь.
Это катастрофа.
Я работаю в режиме нон стоп, что бы успеть…
28 апреля 2022г.
Мы сегодня проехали 3 села, выдали помощь и встретили таких красивых, добрых и отзывчивых людей. У многих повреждённые дома, разбиты окна, части дома просто нет…
Но они все с улыбкой и верой в лучшее 💙💛
Делюсь с вами нашим фото отчётом ❤️
22 мая 2022г.
За все время войны в Украине, начиная с 24 февраля, я впервые прожила обычный вечер, как раньше. Да, это продлилось примерно 3 часа, но это ровно на 3 часа больше, чем раньше.
Сегодня было необычное мероприятие для волонтеров, для поднятия духа и просто для того, что бы отвлечься.
А после мероприятия мы прошлись по парку. Покушали в кафе на улице. Сделали фото. Вот как раньше.
И я по себе заметила, что дурно реагирую на громкие разговоры или резкие.
Пару раз даже пугалась крикам 🫤
Вокруг обсуждают войну, события на фронте, и кто на кого наступил на самом деле. Куда без этого.
Параллельно я проверяла новости. На всякий.
Я думаю, что так будет ещё долго и у всех. И я не знаю как скоро, мы сможем вернуться в прежнюю жизнь и к любимым привычкам.
К слову, в парке было не так уж и много людей, как могло бы быть в тёплый майский день…
Как вы сейчас? Чем себя отвлекаете?
19 июля 2022г.
Сьогодні мені 25 років 🌸
Цей рік видався дуже складним та насиченим на різні події. Погані та добрі. Показав справжні почуття, відчуття та людей, які були поруч.
Цей рік навчив ще більше радіти дрібницям. Звертати увагу на прості речі, які зараз є цінним елементом у будь-яких відносинах (робота, сім’я, друзі).
І я дуже рада, що зустріла завдяки цьому людей, які зараз поряд, не дивлячись ні на що.
А бажання, яке я загадаю сьогодні – це перемога та мирне небо над головою.
Що б у всіх людей в будинку будо світло, газ та вода. Це так просто було до 24 лютого, а зараз у деяких регіонах нашої країни – це катастрофа.
І сьогодні в мій день народження я хочу відкрити збір на закупівлю води для мешканців Миколаєва💧
30 тонн води (6000 баклажок) – 94,200 грн.
Це і буде Ваше вітання до мого дня народження 🧡
Навіть звичайна листівка у вигляді 10 гривень теж зробить мені приємно 🥹
Я не можу повірити, що завтра 1 вересня.
Адже вчора тільки було 24 лютого, як так могло вийти…
Я все також живу в думках, що минуло лише 1-2 місяці. А минуло трохи більше півроку.
Мені страшно від цієї думки, а вам?
В дитинстві я так любила 1 вересня, любила збори до школи. Починаючи з 20 серпня ми йшли з мамою за новою канцелярією, новою сумкою та шкільною формою. А після цього я рахувала дні, коли можу все це вдягнути та піти у всьому новому до школи. Зустрітися з друзями та поділитися історіями, накопиченими за літо.
Я дуже люблю згадувати цей період свого життя, це було чудово. І так, ми мали дуже класне дитинство, прекрасні шкільні роки. Всі проблеми на той час, зараз здаються дрібницею.
Завтра вранці діти підуть до школи. А з повітряною тривогою вони ховатимуться і перериватимуть усі навчальні процеси, чекатимуть відбою тривоги та повертатимуться до класів.
Це жорстоке дитинство.
Це несправедливо по відношенню до дітей та їхнього життя.
Це нестерпно для їхньої психіки та сприйняття світу, інформації та в цілому, навчання та прийняття нових знань.
Чесно скажу. Я не уявляю, як діти провели ці два роки. Спершу карантин, а тепер війна.
Я мрію, щоб у всіх дітей було ще одне літо. Ще одна можливість нормально ходити до школи, здобувати знання та бачитися з друзями. Ще один випускний та останній дзвінок.
Це неповторна можливість накопичувати спогади все життя вперед. Тому що це найчудовіші спогади та період у житті.
Просто думки вголос і бажання, що швидше все це закінчилося 🥹
Поділіться своїми найцікавішими спогадами зі шкільних часів. Сьогодні такий вечір, коли можна собі дозволити розслабитися і згадати гарні моменти, ними поділитися і можливо навіть цим підбадьорити. 💛
Настав ранок суботи. (пишу, і мені не по собі).
Частина друга.
Об 07:30 ми їдемо на місце де запланована видача допомоги. Бачимо цей будинок і ватяні ноги. Це навпроти місця, куди скоро до нас прийдуть люди, понад 1000 мам із дітьми.
Ми ставимо фури і починаємо підготовку до роботи. Три години і ми готові приймати в прискореному режимі.
Видача була нестандартною, наші волонтери назвали її “шведський стіл”.
На вході був запис, потім кожен волонтер брав на себе сім’ю і ходив з нею по колу викладеної допомоги та збирав пакет за запитом та потребою. Суміш та каші давали просто коробками. Ми нічого не ділили, та давали більше звичайного та потрібного! Нині небезпечно ходити навіть у магазин. Я не хочу, щоб мами найближчий місяць шукали дітям їжу містом.
Видача закінчилася за кілька годин, ми працювали в режимі «турбо». О 13:00 був сильний приліт, та вся черга побігла до стіни будівлі.
Ми відкрили новини та побачили жахливі фото. Було потрапляння до центру міста біля супермаркета. Загинуло 8 людей, більше 50 поранених. Дівчата в сльози, руки трясуться. А перед нами стоїть більше 500 людей, які чекають на видачу допомоги.
Я починаю бігати та прискорювати процес.
Найчастіша фраза була: “беріть стільки, скільки змогли б донести”.
Видача закінчилася тим, що сусідній район накрило «запальним снарядами», і ми це бачили та чули.
Вранці у неділю ми забрали лемура та поїхали на точку збору для евакуації тварин.
Дорогою додому заїхали до села «привид» під назвою Посад Покровський. Наш фотограф від туди, там його будинок і він хотів його відвідати. Але від будинку не лишилося майже нічого, як і від усього села. Це була важка зустріч із рідним місцем для @photo_by_alexlakota
Але, незважаючи ні нащо наша команда впоралась із завданням. Не втратила контроль та працювала чітко та злагоджено.
Я пишаюся тим, що ми робимо.
Пишаюся командою, тим, що ми завантажуємо гуманітарну допомогу та не зважаючи на небезпеку та обстріли їдемо допомогати людям.
Допомога тваринам в місті Херсон
Проблема бездомних тварин в Херсоні набирає все більших обсягів. На жаль, покинутих тварин стає все більше. Їм загрожуть не тільки ворожі ракети, а й голод.
23 грудня ми відвідали Херсонські притулки для тварин @4lapu_herson @kot_begemot_kherson . Нас зустріли дружні та ласкаві «хвостики», що подарували всій волонтерській команді свою любов🥹
Ці котики та песики дуже здивували нас. Чим? – спитаєте ви…
Ми вперше побачили, як колишні домашні улюбленці вміють радіти кожному пережитому дню та боротися за своє життя!
Це неймовірно надихає, тому допомагаємо їм, наскільки це можливо.
Дякуємо Rotary Club of Blue Bell, за фінансову допомогу на придбання генераторів!
Завдяки вам ця ініціатива стала можливою!
1 января 2023г.
Самый лучший подарок на Новый год – бабушка согласилась выехать с нами из Херсона в Киев.
Она провела все время в Херсоне в оккупации, и только на третий день узнала, что Херсон освободили. Не было света, связи, воды, интернета.
Тяжелое время для нашей семьи морально но мы справились и этот Новый год встречали все вместе.
8 июня 2023г.
Херсон. За мить до катастрофи.
В понеділок наша команда закінчила свою гуманітарну місію у Херсоні та області і вранці мали виїжджати до Києва. За ці дні роботи там моєї команди, я дуже втомилася і вирішила не ставити будильник на ранок і нарешті виспатися, бо що могло піти не так, правда ж?
Прокидаюся близько 12:00 та беру телефон. Там 100+ повідомлень!
Перші 2 години у мене був шок і я сиділа на ліжку, читала повідомлення друзів, рідних, новини та не могла зрозуміти, я ще сплю чи як у це взагалі можна повірити.
Шок плавно почав переходити до розуміння, що я втрачаю час і потрібно діяти.
Відразу проаналізувала із командою, що ми можемо зробити і що нам під силу.
Перше, це допомога людям з евакуацією тварин та порятунок тварин які знаходились у воді та друге це, вода для лікарень та притулків з тваринами. Вже легше, коли є план.
Зібрала команду на виїзд, але без уточнення дати. Не розуміла як це взагалі влаштувати без грошей.
Відкриваю збір, шукаю фінансування, одночасно терміновий пошук клітин для тварин по Києву. Команда виїжджає одразу ввечері та їде в ніч. А ще вранці цього ж дня вони тільки-но повернулися з Херсона, не забули?
Друга команда виїжджає зранку наступного дня. Третя у ніч. Починається нескінченний потік виїздів із Києва та інших міст, відправлення всього необхідного, закупівлі важливого. Все це йде в такий оборот, що я забуваю їсти і спала 2,5 години на добу.
Але, я не описуватиму ситуацію в Херсоні та роботу команди. Я покажу.
Гортайте карусель.
Наш підсумок за 2 дні роботи.
Ми евакуювали 159 тварин з Херсона дістаючи їх з води.
І це не все. Ми продовжуємо там працювати.
В неділю веземо у Херсон 22 тонни води.
Дякуємо всім за підтримку нашої команди.
Завдяки вам, ми можемо без втрати часу купувати все необхідне і вносити оплату за заправку бусів, машин і т.д.
Час не на нашому боці, зовсім.
Тварини, на жаль, на воді та у воді довго не протримаються.
Загалом врятовано 199 тварин: 88 собак, 31 цуцик, 60 котів і 20 кошенят. Волонтери ризикуючи своїм життям, доставали їх з води, дахів, парканів і навіть з будинків! 🙌
Це 199 домашніх улюбленців, яких ми вивезли до Києва, Дніпра, Одеси та Кривого Рогу. Дякуємо всім, хто підтримав нас! 💛
_____
❗️До речі, відео з порятунком цього котика розлетілося мережею. Влаштуймо флешмоб?)
Усюди, де побачите його – відмічайте нас в коментарях або публікуйте історії 📲
