25 апреля
Знайомтесь, це Люська, яка залишилася сам на сам у війні. Зараз ця сіра “пуля” наш новий член родини. Ховаючись у підвалі 3 тижні поспіль, вона обрала саме нашу сім’ю і мандрувала з нами під обстрілами. Ми рятували один одного протягом цього важкого шляху. Ми разом! У безпеці! Не кидайте тварин, будь ласка.
22 июня
Це наша коротка історія ще, на жаль, незакінченої війни.
У кожного свої відчуття, майже у всіх однакові.
Напевно, вже треба попрощатися з домівкою, але не відпускає. Щоночі подумки повертаюсь назад, з кожним разом прокручую ті дні.
Адреналін зашкалював.
Тахікардія.
Щоденна загроза смерті.
Страх за доньку.
Невимовне почуття тривоги, переляку, розпачу та безсилля.
Наразі ми бомжі з пропискою, але без житла.
Ніколи їм не пробачу.
Мій будинок.
Мій особистий біль.
Мій рідний Маріуполь 🇺🇦
