14 марта

Дніпро, я залишаюся з тобою💛💙

Війна.
Ніколи не думала, що це можливо. Кожен українець вже не буде колишнім. Кожен переживає це пекло. Навіть у тих, хто зараз в далечіні від України, серце розривається від болю

Страшно уявити, що пережили наші близькі під час бомбардувань від божевільних дій рашистів!. Що відчувають ті, хто втратив своїх близьких.. Це горе для кожного з нас…

Мені вперше по-справжньому стало страшно. Не лише за своє, а й за життя своїх дітей, рідних і близьких.

Поїхати або залишитися?

Це питання ставить собі зараз кожна жінка і мати. Не знати, як правильно поступити. Від цього стає ще страшніше.

Але відкинувши паніку (Усі їдуть! Чому ви нікуди не виїжджаєте??), я прийняла рішення

Я залишаюся у своєму місті.
В моєму коханому і рідному Дніпрі.
У своїй Країні.
В моїй Україні 🇺🇦

Чи боюся я?
Звичайно, так. Але я відчуваю усім серцем, що мені треба бути тут. І я хочу бути тут

І я вірю. Вірю, що Всесвіт на нашому боці. Вірю в наших захисників ЗСУ! Вірю в Перемогу! Вірю в Україну! 🙏💙💛

P. S. Які часи, така й професія. Я знову медична сестра опікового відділення 😊

Ссылка на источник