![izobrazhenie 2022 07 29 164800490](https://realstories.live/wp-content/uploads/2022/07/izobrazhenie_2022-07-29_164800490.jpg)
1 червня
Сьогодні день захисту дитинства! А рашисти його забрали в наших дітей! Я все частіше чую від сина “хочу в садок”, а потім він сам собі відповідає що садок не працює … Ми не помітили весну, бо хтось вже і літо почалось в нас досі лютий… Наше життя застигло на паузі. Але подивіться на наших дітей вони за ці місяці дуже подорослішали, треба їм повертати дитинство, це в наших руках і силах.
![izobrazhenie 2022 07 29 165025313](https://realstories.live/wp-content/uploads/2022/07/izobrazhenie_2022-07-29_165025313.jpg)
28 червня
Вперше за весь час війни в мене з’явилось відчуття нескінченності усього що відбувається з нами. Я до вчора вірила що скоро все закінчиться, менше ніж за звичай, але вірила. А зараз я вже не вірю! Я не вірю що війна колись скінчиться, я не вірю що колись повернусь додому, не вірю що в мене дочекається мій дім. Я зламалася… Інколи я подумки живу своїм колишнім життям, веду дитину до садочка, йду на роботу, спілкуюся з колегами… Я довго вірила що скоро все повернеться назад.. але тепер все більше розумію що того вже ніколи не буде. Ми були такі щасливі, але не розуміли цього… Не цінили.. Не берегли.
![izobrazhenie 2022 07 29 164303331](https://realstories.live/wp-content/uploads/2022/07/izobrazhenie_2022-07-29_164303331.jpg)
28 липня
Я так хочу до дому…. Які ж ми щасливі тоді були, і як ми того не розуміли, не цінували. Все за чимось гналися, все чогось не вистачало, дратувала буденність. А зараз я б все віддала за буденність, за тишу і спокій, за обійми мами… Я так хочу додому.