15 апреля
50 днів і повне фіаско “ко всєму прівикаєш”
є спроби жити “як раніше”, але так вже не буде
16 апреля
я знаю, що ти зараз не можеш це прочитати
я ревла сьогодні від того, що знайшла своє дитяче покривало і перше фото. знаю, що ти теж плачеш, давай пообіцяємо одна одній поплакати лише при зустрічі, від щастя
19 років ти жила спокійно, наступні майже 25 років я не даю тобі засумувати. так буде й далі
із днем народження, ма❤
22 апреля
перший спокійний пост (мав би бути)
ми виїхали за нашого Харкова…їхали в дощ, а приїхали в сонце Франківська. 25 годин у потязі, декілька повітряних тривог, повне вимкнення світла та щогодинне “ну як ви там?”, “шо вам приготувати?”, “я приготувала суп, але це не мій суп” @lomaka_aa
я так вдячна за прихисток і турботу Саші та Тетяні, які в перші години попередили, що тут постійно літаки, дуже гучна сирена. За ги-ги та га-га кожного вечора.
але! новини з нашого міста, відчуття того, що ти чужий, приколяси “а чому ви розмовляєте цією мовою?” і жосткоє кідалово з квартирою розбивають моє 💔
скоріш бы все закінчилось🇺🇦
8 мая
коротко про переселенські будні
– ділитися снами, в яких на нас летить ракета,
– піймати тугу за швидким темпом життя,
– хвастатися тим, хто як переживає бентегу: прибирання, випікання булок, GTA, Sims,
– розмови про те, що пора брати себе в руки (при цьому лежати з немитою головою в соплях)
Але ми віримо, що незабаром поїдемо додому та обіймемо живих батьків🇺🇦
