25 февраля
“Я в такій ситуації не була” – сказала мені Ліля у відповідь. І я подумала, що МИ не були у такій ситуації ніхто…
і що ми не знаємо як поводитися. Думати на остиглу голову краще, але не завжди вона «остигнула».
А думок багато і вони чомусь як клубок. Думаєш одну думку, а вже картинка перед тобою інша.
Не можу знайти місця, нема сну.
Дитина на руках спить. І я тільки мрію про тишу та свободу. Щоб моя дочка вперше і востаннє бачила, як ми з татом пережили такі події в нашій країні.
Я їду в дорозі і мене на кожному блокпості кидає в холодний піт, і мурашки по шкірі рухаються дуже швидко.
А мені хочеться плакати, але я не буду.
Україна сильна і я теж!!! 🇺🇦❤️
Я закликаю всіх бути спокійними! ❤️ Бережіть себе та своїх близьких. 🇺🇦💕🙌
27 февраля
Спокій тільки спокій. 💭
⠀
Темніє за вікном, а в мене починає все тіло тремтіти.
Лягла, сховалась під ковдру і думаю: «Засну», але в мене шалено б’ється серце. За все своє життя я не чула його так. Стукіт гучний і швидкий.
Мої думки починають мене з’їдати. Читаючи купу текстів, переглядаючи сторіс, я розумію, що від такого надлишку інформації я вся напружена. І половину інформації не запам’ятаю. Тому що її багато.
⠀
Знаєте, ми сильні та непереможні. Але я певна, що такі почуття у всіх.
У собі не тримайте.
Розкажіть комусь, поділіться.
Вам стане легше.
⠀
7 марта
Моя история🇬🇪
В то время когда началась гражданская война в Грузии, в именно в Тбилиси на то время мне не было и полтора года. После распада советского союза первым президентом стал Звиад Гамсахурдия.
За восемь месяцев правления он испортил отношения с грузинской интеллигенцией и предпринимателями, а также допустил чрезвычайное обострение отношений с национальными меньшинствами, которое вылилось в грузино-южноосетинский вооружённый конфликт.
Состоялся митинг Национально-демократической партии Грузии (НДП), на котором выдвигались требования об отставке президента и правительства Грузии до самоликвидации и перевыборов Верховного Совета. Находившийся на месте ОМОН открыл огонь, в результате чего ранения получили 6 человек. А так же массово затоптали людей.
Две недели на проспекте Руставели шла настоящая война с использованием артиллерии и танков.
Что касалось жителей. Мирные жители были отрезаны от электричества, поставки газа и пустых прилавков в магазине.
Мой папа в 2 ночи выходил за хлебом и стоял в очереди, чтобы накормить своих детей.
Вся семья ходила в очередь за молоком. Так как на человека выдавалось 1 – 1,5 литра молока. Стоя возле костра ждали по 5 часов и менялись. Сладостей мы не видели. Да, не видели. И мы выжили.
Готовили еду на сухом спирту. Знаете как это? Я желаю, чтоб никто не знал.
Моя семья видела войну. Они знают что такое «война». Бабушка с работы выходя с метро видела перестрелку. И это страшно.
Переехали в Украину мы в феврале ‘92. Так как все родные и близкие жили тут. И что тут спокойнее.
Моя бабушка Лида за свою жизнь видела две революции и две войны. И одна из них идёт сейчас.😢
Моя Вероника в таком возрасте как и я была… и я не хочу, чтоб мой ребёнок знал что такое «в**на».
*если мой текст не много не точный. Прошу прощения. Если есть кому, что дописать – пишите!
Я за мир! За мир на всей планете 🌍
13 марта
Ця весна не такая как усі попередні.💔
Всі мали плани… піти на курси, вилікувати зуб, полетіти у відпустку, зробити ремонт у коридорі. Але сьогодні 18-й день ві**и, коли почалi обстрілюватися і бомбардувати мирних людей у нашій країні.
Цієї весни багато померло людей ні за що. Багато будинків зруйнованих, багато розлучених сімей, багато дітей залишилися без батьків… Маленькі беззахисніші діти 😭Вони ні в чому не винні.
Я хочу лише закликати до СВІТУ! Щоб усе були разом, жили та будували плани на майбутнє.
Майбутнє, яке БУДЕ найкращим і найсвітлішим! 🙌
6 апреля
42 день ві**и💔🇺🇦
Кожен із нас має історію в період ві**и. І ті хто вдома, і ти хто покинув свою оселю…😭
Кожен по своєму переносить психологічно новини і усвідомлює скоєне синочками руssкіх мамочек.👣
Якщо ви бачили кадри і чули про Бучу то ви погодитесь зі мною, що прохання на мир і допомога НАТО закрити небо не відбувається. 🚨
Ми усвідомили, що ми сама сильна нація і сама ВЕЛИКА. ✊🇺🇦
Перші дні всім було важко і всі плакали. Пройшло пару днів, всі почали реагувати і допомогати. Хтось вертався за кордону на передову. Хтось йшов у волонтерські ряди, а хтось почав допомагати морально і психологічно.
Ця ві**а нас зробить іншими.
В моїй душі і сердці назавжди залишуться ті діти – янголятка, яких вбили і чинили з ними, що й в голові не вкладеться! 🕊
Царство небесне вам!🌸
Я буду молитись кожного дня, просити Бога про смерть ворогам і миру для нашого народу!❤️🇺🇦
26 преля
Допомога на ві**і.🙌
Кожен хто сердцем переживає, може боротися з ворогом.✊
Якщо ти на передовій – ТИ НАШ ГЕРОЙ. Дякуємо, що захищаєте нас.❤️🙌
Виїхали в інше місто і знаходитесь в волонтерському центрі. Дякуємо вам за допомогу людям. Вони потребують їжі та води, засобів гігієни, дітям памперси потрібні та одяг.💕🕊
Поїхав за кордон – розповідай та ділись новинами нашої країни. Нехай всі інформаційні новини чують і бачить звідусіль.🙌🇺🇦
Незважаючи на те, що в мене маленька дитина, допомагаю інформативно.
Листуватися і шукаю канали допомоги людям. З моїми друзями з пабліків, блогерами, волонтерами тримаю зв’язок.🔗🤍
Якщо цього не видно, то не означає, що всі заховались і нічого не роблять.😤
Ми сильна нація! Ми українці! Ми переможемо!🇺🇦✊
Якщо ви знаєте і можете допомогти – РОБІТЬ ЦЕ!🔥🔥🔥
12 мая
Заспокійливе для душі.🌾
Якийсь день ві**и… так 78 день ві**и💔
Чому емоційний стан і життя стало ділитись «до»…
Кожного дня я думаю, про те як жити далі. І якщо пишуть, що треба жити зараз то в наступну хвилину я згадую тих, хто ще в окупації і не має можливості вийти навіть з підвалу. Хто з дітьми знаходиться під обстрілами ракет, а я тут радію бузку…😩
Кому треба дитину покормити і немає чим, а люди сваряться за гуманітарку і скільки гречки хтось взяв… 😭
Ось я цими думками себе достаю…😢
Нікому не легко але знайте, що ми переможемо! Украіна буде вільна! ✊🇺🇦Ніколи не пробачимо!💔😢
1 июня
Чому я не можу жити своїм життям як раніше?
Коли я думала, що важко живеться і немала клопоту і гадки про «завтра» то насьогоднішній день я думаю…
Мої переживання були спочатку війни, а потім в один момент я думала тільки за тих людей хто був у Бучі…
Молилася, плакала і вірила…💔😭
Згодом оговталась після того як там не стало окупантів…
Маріуполь розбив мене надвоє 💔Я прокидалась вночі і молилась… Мені було сильно боляче… Я читала статті, інтерв’ю від лікарів, який жа люди перенесли. Смерть прислідувала чи кулею чи ракетою. А якщо не тим і не тим то голодом…
«Геноцид людей» – ці слова стоятимуть перед очима довго…😢💔
А скільки інформації ми не знаємо про багато міст і сел? І немає з ними зв’язку…Вони живуть у страху і сльозах.
Проживати життя як воно є. Тепер я не буду соромитись співати на вулиці, якщо почую пісню або буду танцювати з дитиною, щоб насолоджуватись і вірити у життя і найкраще…🙌🏻🫶🏻
